Такий “інавгурації” не знає історія, такого не відбувалося просто ніде досі! Віктор Мартинович – про питання, які викликала таємна інавгурація Лукашенка.
Подія, яка відбулася вчора насилу можна назвати “інавгурацією”, так як воно не мало однією з принципових складових інавгурації – гучності і відкритості.
Її не просто не анонсували, її дату відмовлялися називати навіть тоді, коли до палацу вже підтягувалися запрошені.
Ви вже помітили, що її, всупереч закону, що не транслювали по телебаченню, не внесли в сітку ТВ-програм?
Але що більш важливо – на ній не були присутні ті, хто зобов’язаний бути присутнім.
Такої “інавгурації” не знає історія, такого не відбувалося просто ніде досі.
Більш того, прикметники «секретна», «таємна» є антонімами поняття «інавгурація».
Підпільний вступ на посаду гостро ставить ряд питань:
Якщо вступ на посаду відбувається таємно, то і правління повинне відбуватися таємно, ні?
Що відчули сотні тисяч “вертикальщиків”, які продовжували запевняти себе, що влада популярна, а протестують тільки дві-три тисячі відморозків?
Якщо загроза вуличних виступів змушує проводити максимально публічні церемонії в режимі секретності, як будуть дотримуватися закони, декрети, укази? Яку силу вони зараз мають? Хто і в якому статусі їх буде приймати?
Хто ті люди, що були в залі? І чому білоруси повинні вважати інавгурувану особистість своїм президентом, а не керівником лише тих людей, яким про ту підпільну інавгурацію як слід повідомили?
Невже зараз вже і радники Лукашенко виходять з того, що протести в доступному для огляду майбутньому нікуди не зникнуть і ситуація не стане спокійнішою?
Прізвища причетних увійдуть до Почесної книги білоруського опору, так як більшої “підстави” для правителя, який вважає, що набрав 80%, зробити було неможливо.
Якщо ви засекретили інавгурацію, чи не настав час засекретити і списки членів уряду, міністрів, чиновників, депутатів? Адже якщо хтось нагорі боїться робити гучний анонс свого урочистого входу в управління країною, чому його підлеглі не повинні почати боятися власної причетності до такої системи?
Проведена як слід інавгурація – одна зі складових легітимності. Яку легітимність відкриває така “інавгурація”? І чому і як ця легітимність може виходити за межі залу, в якому відбувався цей секретний ритуал?
Якщо Росія – основний стратегічний партнер людини, який таємно провів інавгурацію, чому про події в Палаці 23 вересня не знали навіть в Кремлі? І що це говорить про справжній рівень довіри між партнерами?
Яким чином проїзд кортежу по перекритому проспекту замінює анонсування заходу і чому це повинно сприйматися як прояв того, що подія не була секретною?
ЄС бачив Лукашенко легітимним президентом до 5 листопада, часу закінчення повноважень його минулої каденції. Ухвалення вчора посвідчення від Ермошиной означає, що попередній термін закінчився і почався новий, який в Європі не визнають.
У свою чергу, НЕХТА пише:
Крім безмежної боягузтва, ми сьогодні знову побачили безглузду жорстокість. Водомети з фарбою, стрілянина, провокації, бандити в масках, розбиті голови жінок, побиття в автозаках.
Але народ показав, що готовий боротися стільки, скільки буде потрібно. Хунта може провести хоч 1000 закритих інавгураційних, це нічого не змінить.
Четвер і п’ятниця – національний страйк! Робочим колективам всіх держпідприємств знову пора показати себе. Вас, як завжди, будуть залякувати, але жити в повному безправ’ї ще страшніше.
При цій владі у вас і ваших дітей все одно немає майбутнього, кожен тиждень незаконної влади буде добивати економіку.
Варто відзначити, що вчора навіть співробітники ОМОНу надавали допомогу учасникам протесту, і намагалися зупинити звірства своїх колег, які ще не зрозуміли, що служити диктатору зло. Деякі силовики відкрито заявляли – ми з народом.