Унаслідок інновацій від МОЗ хворому тепер не можна викликати сімейного лікаря додому через реєстратуру. Треба телефонувати безпосередньо до фахівця. А той, вислухавши скарги хворого, сам вирішує — йти до нього на виклик чи ні, пише газета Експрес.
До моєї дитини, яка мала високу температуру та яку боліло горло, лікарка не прийшла. Рекомендації дала телефоном, утім доньці краще не стало.
Нагадую, нам сказали “полоскати горло, а якщо підвищуватиметься температура — пити жарознижувальне”. Як припустила лікарка, у дитини могла бути або ангіна, або стоматит. За кілька днів білі цятки з мигдаликів у хворої зникли, температура спала. Та через два тижні непролікована належно недуга знову далася взнаки. Через серйозне ускладнення дитина потрапила у стаціонар лікарні.
Спочатку донька почала скаржитися на бiль у животі справа. “Апендицит”, — відразу спало на думку. Схопила малу і негайно у поліклініку. Але там же нині — талонна си- стема! Прийом сімейного лікаря розписаний до вечора. “Попросіть людей, може, вас пропустять”, — порадили в реєстратурі.
Врешті ми опинилися у кабінеті медика. Вона помацала живіт. Виписала термінове скерування на аналізи. Та в лабораторії поліклініки обурились: “Ви що, ми приймаємо аналізи лише до 10-ї ранку!”
Повернулися до сімейного. Лікарка відправила нас до дитячого хірурга. До якого на прийом талончики можна взяти лише на два тижні наперед! Тицяючи пальцем у напис на дверях, що дітей з “гострим животом” приймають позачергово, ми таки увійшли.
Хiрург після пальпації дав скерування на аналізи. Мовляв, здасте зранку. А якщо вночі буде боліти, викликайте “швидку”. А ще скерував нас на УЗД. Апендициту там не побачили, лише кілька збільшених лімфовузлів і поставили діагноз мезаденіт. Лікування ніхто не призначив.
Наступного ранку ми здали аналізи. Живiт у дитини болів, лiмфовузли збільшувалися, температура підвищувалася. Лікарка порадила… гомеопатичні краплі проти лімфаденіту. До кінця тижня ситуація не поліпшилася. У суботу дитина прокинулася з температурою 38, з аналізами та УЗД я знову побігла у поліклініку. Чергова лікарка спочатку відмовлялася: “Я не можу вам нічого призначати, ви ж не моя”. Та врешті записала на папірчику — гофен (протигарячковий засіб) та глюконат кальцію.
Жарознижувальне не діяло. Знову викликати лікарку я змогла аж у вівторок, бо у понеділок був вихідний. Вона розвела руками і дала скерування до лікарні.
Дитину госпіталізували. Поклали під крапельниці — уже почалася інтоксикація організму. Тепер щодня доньці роблять аналізи, УЗД, колять антибіотики. Хоча й досі не з’ясовано, чому так довго тримається температура.
Непролікований правильно тонзиліт дав ускладнення на лімфатичну систему. Наліт завдяки полосканню зник, але інфекція — залишилася. Можливо, якби вже на той перший виклик прийшла сімейна лікарка, ускладнень не було би.
Джерело:merezha.co