В нас вже є вироки судів щодо злочинних дій бійців незаконних збройних формувань «ДНР/ЛНР», які кваліфіковані як агресивна війна (ст. 437 Кримінального кодексу України). Тобто, факт війни вже встановлений судами і вироки набули законної сили.
Це вироки винесені переважно суддями судів Донецької та Луганської областей, бо саме на них припадає підслідність таких проваджень.
Тексти вироків професійні та переконливі. Більше того, деякі з них містять опис гібридних інструментів війни, що застосовувались на сході України. На жаль, суди не можуть їм дати правову оцінку, бо закон застарілий і не дає такої можливості.
Натомість зараз є ризик, що засуджених українськими судами бійців так званих «ДНР/ЛНР» за агресивну війну доведеться звільнити.
На розгляді Верховної Ради зараз знаходиться потрібний і важливий законопроект 2689 щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права. Без сумніву цей законопроект давно потрібно прийняти і я не заперечую його важливість. Але в мене є застереження щодо змін в частині статті 437 ККУ (Планування, підготовка, розв»язування та ведення агресивної війни).
Ці застереження я направила у Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки як консультант комітету.
Я неодноразово висвітлювала це питання на фахових заходах та у своїх текстах. Оскільки воно стосується всієї держави, я викладаю тут уривок застереження, щоб всі, кого хвилює це питання, могли розібратись.
Чинна редакція ст. 437 КК України передбачає широке коло осіб, що можуть бути суб’єктами вчинення цього злочину. Це означає, що до кримінальної відповідальності можуть притягатись як рядові бійці регулярних та іррегулярних збройних формувань агресора, так і особи, які здійснювали управлінські функції з реалізації агресивних планів, загальне керівництво усіма задіяними у війні силами.
Зміни до ст. 437 ККУ, які пропонуються у законопроекті №2689 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», призведуть до звуження кола суб’єктів відповідальності за агресивну війну.
Це призведе до звільнення вже засуджених вітчизняними судами бійців іррегулярних воєнізованих формувань, контрольованих Російською Федерацією «ДНР/ЛНР» та унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх, хто веде проти України війну, але не здійснює контроль або керівництво військовими діями.
Визначення агресії у законопроекті №2689 повністю дублює визначення з Римського статуту (ст. 8-біс). Але ж це визначення створено для цілей Міжнародного кримінального суду. Натомість Україна має право в інтересах власної державної безпеки розширювати це визначення для використання у національному судочинстві.
Ось приклад із судової практики, яка вже склалась. Цитата з вироку Жовтневого районного суд м. Маріуполя Донецької області у справі № 263/15014/15-к, в якому надається тлумачення широкого кола суб’єктів, що підлягають за чинною редакцією ст. 437 КК України кримінальній відповідальності: «формулювання ч.2 ст.437 КК України (ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій) не містить вказівки на спеціальний суб’єкт злочину, тож суд приходить до висновку, що суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст.437 КК України є загальним, а склад цього злочину охоплює не тільки дії винних осіб у складі регулярних збройних сил агресора, але й у складі незаконних збройних формувань, терористичних організацій, тощо».
В цьому ж вироку роз’яснюється, чому дії іррегулярних збройних формувань Російської Федерації «ДНР/ЛНР» підпадають під ст. 437 КК України. Зокрема, суд вважає, «що участь у незаконних збройних формуваннях «ДНР/ЛНР» є агресивною війною, оскільки «агресією, незалежно від того, чи мало місце формальне оголошення війни, є не тільки вторгнення або напад збройних сил держави на територію держави або будь-яка військова окупація, але і інші дії, в тому числі засилання державою збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави». Таке розуміння агресії випливає з системного тлумачення Резолюції ГА ООН про агресію та узгоджується з визначенням поняття «збройна агресія», яке використовується у ст.1 Закону України «Про оборону України»».
У поправках до Римського статуту, прийнятих на Кампальській конференції 2010р. щодо ознак злочину агресії, дійсно, коло суб’єктів злочину агресії обмежене особами, які фактично могли здійснювати керівництво або контроль над політичними та військовими діями держави. Попри те, що Україна не ратифікувала Римський статут, є сенс гармонізувати з ним вітчизняне законодавство в частині злочинів проти миру та безпеки людства, воєнних злочинів, злочинів проти людяності. Разом з тим, керуючись національними інтересами України, вітчизняне законодавство може передбачати ширше коло суб’єктів відповідальності за злочини, які посягають на основи національної безпеки України, ніж це передбачено у міжнародних нормативно правових актах.
Таким чином, до нової редакції ст.437, що пропонується законопроектом №2689, в частині суб’єкта відповідальності за агресію варто додати ще одну частину, яка б дозволила розширити коло суб’єктів, що підлягатимуть кримінальній відповідальності.