Дві свічки у Володимирському соборі: одна – за упокій, друга – за здоров’я. Навіть якщо за півтора тижні роковини з дня смерті рідного Сина, зараз на війні тисячі інших синів. Молитися за кожного: у цьому – всі українські Мами.
Галина Куцмай – одна із тисяч. Її історія особлива і водночас така знайома багатьом жінкам із різних куточків України.
Весна 2014 року: старший син В’ячеслав Куцмай став солдатом добровольчого батальйону «Донбас».
Серпень 2014 р.: «зелений коридор» з Іловайська. 367 Матерів тоді втратили синів, а Галя опинилась серед 300 щасливих, чиї діти потрапили у полон. Тоді це було страшно, але Син – живий! І це – головне. Лише 27 грудня 2014 р., після звільнення, вдалось обійняти схудлу, змарнілу, але незламну рідну дитину. І знову війна занадто близько.
20 липня 2017 р., здавалося, кінець: Славко був поранений на шахті «Бутівка». Та кілька місяців лікування… І знову війна.
– Синок, Бог вберіг тебе перший раз, другий… Третього ж може і не бути! – просила Галина Славка. Хоча насправді ніхто вже точно не скаже, скільки разів до того смерть дихала йому в потилицю.
– Мамо, це не обговорюється.
21 травня 2018 року В’ячеслав Куцмай на псевдо Цинк загинув за Україну біля смт Південне (Чигирі).
Думаєте, цього горя досить для однієї простої української жінки?
А от на небесах вирішили інакше: 2 травня цього року Галя поховала і свого чоловіка.
Вона може ридати вдома, коли ніхто не бачить. Але на людях вона завжди з посмішкою. Якщо ви знайомі особисто, то пам’ятаєте її широчезні теплі обійми при зустрічі і на прощання. Вона неймовірно проста і щира, відкрита і готова допомогти будь-кому. Галя може обігріти весь світ!
І жодна її сльоза не буде забута і прощена окупанту. Принаймні мною.
Ці фото зроблені вчора, 12 травня 2019 р., у центрі Києва на заходах до Дня Матері. Зібралось кількасот Матерів загиблих українських захисників. Митрополит Київський і всієї України Єпіфаній відслужив молебень біля Стіни Пам’яті, що на мурах Михайлівського собору.
Пізніше Галя отримала із рук Митрополита грамоту «За відданість ідеалам добра та значний внесок у суспільне благо». Скажіть, чий внесок у наше суспільне благо може бути більшим, ніж Мам, які віддали Синів?
Ми у боргу перед кожною із них! Поважати і допомагати їм – це честь. І цього більше потребують не вони, а ми! Щоби просто залишатися людьми.
Світла пам’ять кожному полеглому Сину України і доземний уклін кожній Мамі!”
За матеріалами з сайту УКРАЇНА НЕЗДОЛАННА
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською...