Йду зараз по площі ринок, мерзну в руки і прокручую раз за разом своє життя та Пана Сергія з яким познайомився в суботу. Він так і не подзвонив мені сьогодні 🙁 мабуть злякався бо ож дуже мабуть підозріло йому здалась моє бажання допомогти йому.
Вирішив таки написати, може хто його впізнає.
Здається це мій найдовший пост за всю історію мого перебування у фейсбуці ті хто прочитає до кінця низький уклін та сердечко.
На фото ви бачите людину яка здалась мені безпритульною людиною або та що в скруті.
Я сидів в Мануфактурі і пив каву коли зайшов Сергій і просив в людей гроші, я запитав для чого йому гроші (приблизно знаючи відповідь) він сказав щоб купити їжу собі, я встав і сказав що не проти йому допомогти та купити продукти, після чого ми пішли в Арсен що був поряд.
Подорозі до магазину я почав розпитувати як його звати, скільки років та чи має він де жити, виявилося що він має де жити але в нього немає ні світла ні води, одним словом йому відключили за несплату. Вдягнений був слабенько як для зими, в осінньому взутті, руки трусилися від тримання хліба і червоні від переохолодженняю.
Я йому відразу ж віддав свої рукавиці і пригадав як і колись мені віддав один хлопчина під час роздачі їжі, я тоді стояв в черзі за їжею в зимову пору року та мої руки тремтіли від холоду, це побачив один хлопчина який подарував свої рукавиці і в той момент це було неймовірне світло та тепло на душі.
Ми купляли йому їжу і я стримуючи себе всередині, сильно плакав та автоматично згадував себе в його становищі, бо пам’ятаю як в цей же період жив на вулиці та харчувався зі смітників, було це рівно 10років тому і мені було 17 років, я жив тоді на вулиці, був одягнений в брудний одяг, від мене смерділо бо я вже 2+ місяці як не мився та ходив в одному і тому ж одязі. Сьогодні ви знаєте мене як «крутий» чувак що шиє наплічники але тоді я був як він…
В той момент я хотів віддати все що в мене було, скупити весь магазин щоб йому вистачило як найдовше їжі, та він відмовлявся від всього що я йому пропонував, вибравши мінімум та звичайні харчі, хоч міг набрати максимум бо я пропонував все що тільки забажає і не дивлячись на ціни, він натомість обрав прості та доступні продукти.
Я почав розпитувати про його життя, хоч розумів що це не зручні для нього питання, та хотів дізнатися в якому він становищі щоб зрозуміти як я можу йому хочаб мінімально допомогти, він зі Львова і живе на квартирі в якій немає ні світла ні води ні тепла, а ще він просив дуже щоб я йому купив свічку бо вдома темно.
Ми домовилися що він мені подзвонить в понеділок і я йому до того часу дістану взуття та теплий одяг, а ще спробую знайти роботу, я запитав чи готовий він працювати якщо я йому знайду роботу на що він сказав що буде дуже радий такій можливості так як в його віці важко знайти роботу і ніхто не хоче його брати, йому 56 років, запитав також чи має проблеми з алкоголем, сказав що час від часу випиває, але запаху від нього чути не було, він весь тряся та був трохи шокований що я йому приділив увагу та не відцурався, сильно дякував та обіцяв подзвонити в понеділок…
Також питався чи знає він про роздачі їжі та благодійні організації які допомагають таким як він, спитав чи знайома йому спільнота Оселя, він вперше чув про це все.
В цей же момент я згадав за інформаційну брошурку яку хотів втілити в життя але з часом забив на це 🙁 робота і все таке що призвело до нічого і мені в цей час так стало паскудно та мерзотно, як я можу отак…. Реальна людина з проблемою яка не знає про різні круті організації які допомагають таким людям як Сергій, мені стало соромно та паскудно, я відчув себе кончиним козлом бо таких як він багато, людей які потребують допомоги, люди як ті що в закладі були що не знали як йому допомогти і якби був буклетик який вони б могли дати цьому чоловіку який може отримати потрібен одяг та їжу безкоштовно.
Одним словом була ідея створити буклетик який би розказав мешканцям Львова про існуючі благодійні організації які допомагають тим чи іншим людям в скруті. А також людям які хочуть допомогти та бути задіяними та не знаю як і кому можна допомогти але бажання виникає, часто люди не знають куди можна віддати одяг чи зробити благодійну пожертву чи якщо бачать людину яка на вулиці чи людину що в скруті і потребує допомогу, чи сім’я яка в кризовій ситуації.
Власне ця брошурка, книжочка малаб розказати людям про благодійні організації яким можна допомогти чи скерувати людей що потребують допомоги а також допомогти благодійним організаціям більше отримувати допомоги від людей аби вони могли більше віддати бо насправді дуже багато у Львові благодійних організацій про яких ви і я не знав.
Так от, я переконаний що не дарма зустрів Сергія який нагадав мені про мою не спроможність доводиться докінця розпочате 🙁 дуже паскудно в багатьох моментах за себе 🙁