Кремлю потрібен виконавець, який втілюватимете в життя потрібну йому політику, виконуватиме всі вказівки путінських радників без власного експромту. У цьому Мураєв навіть кращий, ніж Медведчук. Про це пише Андрій Гарасим.
Пізно ввечері у неділю минулого тижня, наче грім, прогриміла новина – британські медіа з посиланням на МЗС Великої Британії повідомили, що Росія хоче поставити свого ставленика в Україні. І цим ставлеником може бути проросійський політик, лідер партії «Наші» Євгеній Мураєв. В Україні не надто про це згадують, але цю інформацію також підтвердили й в CNN з посиланням на власні джерела. Попри скепсис деяких українців щодо цієї кандидатури, все ж варто розібратися – хто такий Євгеній Мураєв і наскільки ймовірним може бути його висунення на генерал-губернатора нашої країни.
Коли дивишся і слухаєш Мураєва, одразу впадає у вічі невідповідність між його зовнішнім виглядом та поведінкою. Зовні Мураєв здається якимось клоном доцента Шурика з «Операції И», але його поведінка свідчить про зовсім інше.
Без сумніву, Євгеній Мураєв хоче виглядати і бути подібним до чогось середнього між радянським апаратником вищої ланки та просвітленим мудрецем епохи китайської династії Цінь. Можливо, для декого таке поєднання здається дещо смішним, але, вочевидь, знаходяться і поціновувачі подібного іміджу.
Принаймні, як свідчать очевидці, у його рідному Змієві на Харківщині він користувався беззастережною підтримкою. Там його двічі обирали народним депутатом, поки у 2019 році Мураєв не пішов до ВР у списку «Опозиційного блоку» і «зелена хвиля» Володимира Зеленського не лишила його за бортом парламенту.
Мураєв починав свою політичну кар’єру як депутат Харківської облради, потім Віктор Янукович призначив його головою Зміївської райдержадміністрації, згодом – звісно, депутатство від “Партії регіонів”. Свого часу пишався тим, що після Революції гідності нібито вивіз Миколу Азарова на власному автомобілі до Росії. І у цьому немає нічого дивного – коли Азаров був ще народним депутатом шостого скликання, Мураєв був його помічником.
Після Революції гідності Мураєв (звичайно, зі своїми «бойовими товаришами») потрапляє в ОПЗЖ, де продовжує свою активність. Але тут у нього, як і в деяких інших ОПЗЖистів, трапився конфлікт із Віктором Медведчуком.
Вочевидь, цілого «руского міра» їм виявилося замало. Власне, саме цим конфліктом пояснюють одну дивну історію, яка сталася з Мураєвим у 2018 році – Росія ввела проти нього санкції. По своїй суті – ситуація анекдотична, оскільки більш завзятого захисника цінностей того ж «русміра» важко знайти. Але, як ми побачимо пізніше, у майбутньому це рішення дуже прислужиться Мураєву, коли після заяви західних медіа він та російські ЗМІ в унісон розповідатимуть про ті-таки санкції проти нього.
Певно, політик і надалі був би в тіні Віктора Медведчука, якби свого часу президент Володимир Зеленський не вирішив поставити жирну крапку в активності путінського кума, закривши його медіаресурси, а самому Медведчуку пред’явивши низку звинувачень. І тут прийшов час Євгенія Мураєва – саме він намагається висунутися на перші позиції у політичному секторі шанувальників «руского міра».
Євгеній Мураєв позиціює себе не лише як політик, а й бізнесмен. Але вже після невдалих для нього парламентських виборів 2019 року у нього раптом звідкись з’являється потужний фінансовий ресурс, що дозволяє йому проводити помітну рекламну кампанію.
Найдивнішим тут є той факт, що така фінансово витратна кампанія здійснюється у період, коли у найближчій перспективі немає жодних виборчих перегонів. Справжній нонсенс для українського політикуму, який завжди починає активно інвестувати у рекламу напередодні виборів.
Москва потребує виконавця, який реалізовуватиме вигідну для неї політику, виконуватиме всі вказівки кремлівських радників без власного експромту. Здається, з цим Мураєв впорається. У цьому контексті можна згадати різноманітних «лідерів» та «вождів» «Л/ДНР». Прізвища деяких ми вже й не згадаємо, але для Кремля, вочевидь, прізвища не такі вже й важливі.
Варто підкреслити, що Служба безпеки України готує документи для внесення в санкційний список телеканалу “НАШ”, що належить політику Євгенію Мураєву.
джерело:korupciya.com