«Я не боюся вмерти за Вітчизну. Я боюся, як переживе моя мама. Бо я її дуже люблю, а я ж у неї один…»
Вадим Жеребило.
Йому був лишень 21 рік, а життя, що ним прожите, було сповнене мужності та героїзму.
Спочатку хлопчина був на Майдані. Кажуть, він був одним з тих, хто підпалив перший автобус на Грушевського.
А потім був «Айдар», куди він пішов, бо саме цей батальйон одним із перших став на захист Вітчизни.
Половину своєї першої зарплатні у війську хлопець відправив мамі, решту — пораненим товаришам.
Коли ж його самого було поранено, відмовився покидати побратимів: «Я своїх не лишу. Крапка».
…У його загибель ніхто не хотів вірити.
Під час бойового чергування осколки «Граду» влучили Вадимові у голову та груди… Рідна Мена зустрічала молодого Героя на колінах…
Біль, одвічний біль. Тому що молодий. Тому що земляк. Тому що матуся Любов Жеребило залишилася без єдиного сина.
Схиляємо голови…
Джерело:ne-vse.pro