МЕДВЕДЧУК — ЯК БАТЬКО ЗЕЛЕНСЬКОГО…
В ментальному, культурному та психологічному плані, маю на увазі… Їхня риторика, кривляння, жарти, вчинки, схємочки та плани дій зрозумілі людям на всьому пострадянському просторі від Бреста до Петропавлівська-Камчатського.
Вони — типові «совки», представники «радянського народу», а саме малоросійського його підвиду, для яких Україна завжли була і залишиться шматком СРСР з усіма його ментальними рисами та пенітенциарною естетикою, де вирази: «развєсті лошков», «нагрєть на бабкі», «нагнуть сук», «опустіть тєрпілу», «раскатать губу» чи «крошіть батон» завжди будуть в пошані.
Ось чому пацан з пляшкою піваса на «Адідасі», що слухає «Русскоє радіо» у своєму чорному бумері 1999 року випуску однієї крові з нинішнім президентом України чи афільованим вбивцею Стуса. Патамушо для совков хто такой Стус нєпонятно, а Мєдвєдчук — уважаємий чєловєк (як нещодавно у програмі на 112 каналі заявили «Кролікі» — тожє уважаємиє уважаємимі людьмі люді)))
«Уважаємиє люді» завжди знайдуть «общій язик» — русскій. В них «общая історія», «общіє пєсні» і «общая культура». Ну хіба що з деякими смішними малоросійськими відмінностями типу глухого «ге» та дзвінкого «шо».
Потєшниє х…ли обрали собі потєшного х…ла за президента! Він щось там ручками маше, брівки супить, ротом говорить, ніжками чебиряє, типу: «Конституційний суд — чорти з пекла!»
«Гуд, гуд Вольдемар! — схвально похлопує його по щічці ментальний тато Медведчук. — Круто ми с тобой етіх укрАінцєв развєлі. Тіпа я плохой поліцєйскій, а ти хорошій. Молодєц синок! Завтра в КС закон про мову рассматрівать бутут. Так ми етот вопрос на тормозах спустім. Тут главноє — основной курс ізмєніть. Чтоби Європа от нас отвєрнулась. Санкції протів Росії ослабіть, лішіть Україну стратєгічєскай поддєржкі… А потом і за мову возмьомся! Ібо нє хуй…»
«Ібо на хуй, папа!»
«В каком смислє?»
«Ну ето я так рєпєтірую, тіпа злюсь на тєбя… В розпачі я, панімаєшь? Шоб піпл хавал. Драматургія для бидла…»
«А-а-а… гуд Вольдемар, гуд…»
«Мєдвєдчук — тварь! Скотіна! Падло, сука лагєрная…»
«Отлічно, синок, отлічно…Очєнь убєдітєльно…»
«Кум Путіна! Убійца Стуса! Медіатєроріст!!!»
«Слушай, ти дєйствітєльно прєкрасний артіст! Ми на пару єтіх лошков в чістую раскатаєм, а потом сядєм за общім столом і нашу любімую пєсню затянєм, «День побєди»…
«Я «Дєнь побєди» люблю. Но політічєскі правільно — Вакарчука что-нібудь захуяріть… Тіпа ми тожє укрАінци…Тіпа…»Я не здамся без бою-ю-ю…»
«Ну харашо. Ти давай хуярь Вакарчука, а я «Дєнь побєди». Каждому свойо… лішь би піпл хавал! Ну, за твой талант, синок!»
«За твойо здоровьє, папа!!!»
Народ бєзмолствуєт. Нє ну там тіпа кто-то бунтуєт… Но большінству похуй. Ібо ПОХУЙ — главная мантра совєтского чєловека. А таких у нас в країні — більшість(((