Вдова померлого в Маріуполі від COVID-19 чоловіка розповіла про жахливі умови в лікарні, хамство медперсоналу і крадіжку ліків.
Про хворобу та смерть чоловіка Раїса Таможнікова-Сачанова розповіла виданню «Телеграф». Жінка впевнена, що в летальному кінці винен не стільки COVID-19, скільки бездушність персоналу медустанови.
Сім’я перебралася до Маріуполя з Донецька після початку російської окупації.
За словами жінки, вони захворіли разом із чоловіком 12 жовтня. У неї хвороба протікала легше, але й чоловікові теж не було особливо важко.
«Нюх він не втратив, температура була 37,2-37,4, навіть до 38 не дійшла. Кашель у нього був завжди – «фірмовий», ми вважаємо, шахтарський. Будь-яких інших симптомів, що свідчать про коронавірус, не було», – розповіла Таможнікова-Сачанова.
Однак, коли пульсоксиметр, який купила донька, показав у чоловіка рівень насичення крові киснем усього 82% за норми, яка є не нижчою, ніж 95, терапевт порадив викликати швидку.
«Привезли нас до міської лікарні №9 (раніше вона називалася лікарня «водників», тепер – Центр первинної медичної санітарної допомоги №4), у санпропускник, і тут почалося: ми, та й швидка, вислухали стільки негативу і бруду від чергового лікаря! «А що ви їх сюди привезли? Ви що думаєте, вас тут рятуватимуть? Так тут один кисневий прилад на 6 осіб! Ось вам реалії, подивіться на все на це! І куди вас покладуть?» Усе це було так зневажливо, немов саме ми були винні в проблемах самої лікарні», – розповіла вдова.
За її словами, довго не могли знайти палату, куди покласти чоловіка. Запропонували навіть палату без лежачого місця. Але врешті-решт місце знайшли.
«Найцікавіше, що порожні палати були, але такі убогі – зі старими ліжками, з дерев’яними розсохлими рамами, без фіранок, з тріщинами на стелі і стінах, з лампочками найменшої потужності! Плюс антисанітарія: туалет не працює, у палатах у кранах немає води», – розповіла Таможнікова-Сачанова.
За її словами, далі події розвивалися, як у страшному сні.
«Три санітарки притягли кисневий апарат, навіть не знаючи, як ним користуватися, і сказали, що через кілька годин заберуть, бо «ледве забрали в бабусі…». Коли прийшли його забирати – «тому що в бабусі вже ноги холонуть», то рівень сатурації крові піднявся до 92%, але потім знову впав до 82! Після моїх прохань прийшов молодий лікар із реанімації, запитав, які були призначення. Здивувався: «А що, препарат для розрідження крові не призначили?», зробив чоловікові укол», – розповіла жінка.
Потім принесли інший апарат, але виявилося, що він не працює.
«А далі взагалі без будь-яких пояснень чоловіка стали кудись відвозити, він рознервувався. Виявилося, що забирають до реанімації, але мене не тільки не пустили туди, а просто вигнали о пів на шосту ранку зі словами «Пішла геть звідси…» – поділилася вдова.
Вона зауважила, що так ставилися не тільки до них, але й до всіх пацієнтів.
Також вона розповіла, що, отримавши список потрібних ліків, тут же їх купила й передала медсестрі.
«О 4:00 Міша телефонує й питає: «Раєчко, а де мої ліки?» – «Так я ж ще в обід усе передала!», А в трубку чую, як хтось кричить із персоналу: «Нічого ви не передавали, що ви мелете, ви жодні ліки не передавали!». «Дівчатка, ви що – жартуєте? Я і вчорашній борг повернула, і сьогоднішнє все, що треба, у мене чек є». І чоловік тут же говорить: «Раю, тут таке коїться – реально до мене за цілий день ніхто не підійшов, тут таке свавілля…». А я його благаю: «Мішанечко, рідненький, роби все, що говорять, щоб вони не образили тебе», – розповіла Таможнікова-Сачанова.
Вона зателефонувала завідувачці відділення, розповіла їй про ліки й додала, що родина платоспроможна, купить усе, що потрібно. Медикиня запевнила жінку, що все буде гаразд і вона все з’ясує, як буде на місці.
Наступного ранку на запитання про стан чоловіка лікарка-координаторка відповіла грубо: «Ну як ви хочете: він такий товстий, ми таких не рятували. Він узагалі не слухається нас, маску знімає, у туалет сам іде, памперс одягати не хоче». На думку лікаря, у чоловіка була не просто пневмонія, а COVID-19, але поки не прийшли результати тесту, взятого в момент надходження, вона не може змінити протокол лікування.
Після втручання зятя лікування таки призначили й передали список ліків, яких не було в маріупольських аптеках. За ними довелося їхати в Запоріжжя.
О 4:00 жінка прокинулася в тривозі, інтуїтивно відчувши біду.
«А о 6:00 його серце зупинилося. Медсестра зателефонувала зятю, а молодша дочка ночувала в мене, прийшла, сіла на ліжко: «Мамочко, матусю… Татка немає! Ще й знайомий лікар сказав мені: «Якого ви відвезли його в цю «дев’ятку»?» – зі сльозами згадала жінка.
Але це ще не стало кінцем історії. Таможнікова-Сачанова розповіла, що чоловіка перевезли до моргу і просто скинули на кахельну підлогу, розбивши його обличчя.
«Це ж просто блюзнірство! Зять дізнався, що там, трапляється, щури об’їдають частини тіл, і негайно забрав тіло до приватної ритуальної служби», – розповіла вдова.
Зараз, трохи оговтавшись, вона разом із рідними має намір з’ясувати, що діється в 9-тій лікарні, поговорити із завідувачем, подивитися йому у вічі, дізнатися, як рятували й чому не врятували її «другу половинку».
Джерело:puer-press.org.ua