Хлопець за чотири роки військової контрактної служби пережив й побачив чимало. Протягом 2016-2018 років захищав Батьківщину від загарбників в зоні АТО, боровся за справедливість, за нашу безпеку. Останній рік провів на службі у складі миротворчої місії ООН в Конго.
Василь розповідав, як минулого року після 12 годин польоту прибули до Демократичної Республіки Конго, в саме серце Африки, за 6 тисяч кілометрів від дому. Попереду в них була багатомісячна ротація у 18-му вертолітному загоні – українському авіаційному підрозділі, що була частиною 20-тисячної миротворчої місії ООН в ДРК. Серед них – 250 українських воїнів-миротворців.
Україна регулярно відправляє своїх пілотів, інженерів, військових, медиків в країну, що потерпає від страшної бідності, безкінечних збройних конфліктів та смертельних епідемій. Їхнє завдання – евакуйовувати хворих та поранених, перевозити персонал ООН, а інколи й братися за зброю. Ця місія одна з найбільших миротворчих операцій у світі, в якій задіяні військовослужбовці й спостерігачі, а також цивільні особи зі всього світу. Український національний контингент є невід’ємною частиною місії в ДРК та успішно виконує визначені завдання.
Крім постійних бойових дій, військовослужбовцям загрожували й інші небезпеки – малярійні комарі, отруйні змії, діючий вулкан Ньїрагонго, який виднівся з поселення українських вояків. Та, як каже Василь, удома кожного чекала сім’я, це й давало сили.
Знедолені конголезці чекають на допомогу миротворців, роками живуть у страхові вибухів та бути викраденими місцевими кримінальними угрупуваннями, яких понад 150. Вони контролюють нелегальні шахти-копанки з видобутку колтана, золота, діамантів, вольфраму. Чисельність таких копанок сягає кількох сотень тисяч, на шахтах в рабських умовах працюють навіть африканські діти, які приносять величезний прибуток кримінальним лідерам. Саме рятувати простих людей і боротися проти насильства кримінальних угрупувань у складі миротворчої місії в ДРК полетів й Василь Сахарчук.
До речі, жителі Конго підготували відео-привітання для наших військових до Дня ЗСУ українською мовою. Вони дякували і бажали здоров’я нашим бійцям.
-Якщо пекло на землі є, то воно там, на екваторі, де люди сіють смерть і насильство проти інших людей заради грошей. Несправедливість, жорстокість панує, на жаль, скрізь – в нас на Сході, на окупованих загарбниками територіях, в Африці й по всьому світі. Не розумію, чому це відбувається в 21 столітті, – говорить Василь.
За час перебування в зоні АТО, де на його очах гинули побратими, і під час служби в Конго, де панує хаос, хлопець переосмислив багато. Сім’я, життя, честь лишилися пріоритетами для молодого юнака.
Цьогоріч 30 листопада Василь нарешті приїхав до рідної домівки. Його не було тут більше 10 місяців. Вдома хлопця чекали обійми мами й молодшого брата Максима. Із Мирного приїхала сестра Вікторія з чоловіком Володимиром, зустрів солдата цікавим дитячим поглядом й однорічний племінник Денис. В рідних Терешківцях Василя Сахарчука знають і поважають як доброго, спокійного юнака. Правду кажучи, переживали за нього не тільки сім’я, але й односельчани.
– Нарешті я вдома, де панує спокій і любов. Молимо Бога, щоб всі війни закінчилися , – з надією й вірою в мирне життя мовив солдат.
Джерело:vazhlyvonews.org.ua