В Україні стартувала деолігархізація, ініційована Володимиром Зеленським. Саме з цим і пов’язують “неоголошену війну” президента з Рінатом Ахметовим. Однак він не один, кому приписують гучний статус олігарха.
Про це в авторській програмі Олени Трибушної “Перші особи” на 24 каналі розповів голова Комітету Верховної Ради з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус. Він назвав конкретних осіб, яких вважає олігархами.
Чому Медведчука вирішили не вважати олігархом?
Проросійський, але олігарх. Коломойський теж олігарх з якимось своїм баченням. Петро Олексійович Порошенко теж олігарх. Антиросійський, але олігарх. Якщо Росію відставити в сторону – вони всі олігархи.
Герус погодився, що після останніх подій довкола Медведчука у його “статусі олігарха” можна засумніватися.
На сьогодні, можливо, Медведчук і не є олігархом. У нього немає медіа, він мало бере участь у політиці і обмежений у пересуванні. Не треба говорити, що це сталося само собою,
– запевнив Герус.
За його словами, здебільшого посприяла цьому деолігархізація.
“Де-факто це так і є, ви ж не будете заперечувати зменшення його впливу на політику зараз. Навіть після того, як три його телеканали припинили працювати, рейтинг ОПЗЖ знизився. Тримався на цих телеканалах, які мали не завжди об’єктивну риторику”, – підсумував Герус.
Зазначимо, що як вважає політолог Володимир Фесенко, В контексті протистояння між Ахметовим і Зеленським в багатьох публікаціях повторюється одна і та ж теза: влада в Україні змінюється, президенти міняються, а Ахметов залишається непохитним. І тут треба зробити одне важливе уточнення: не тільки Ахметов залишався, а й всі інші великі олігархи – Коломойський, Фірташ, Пінчук, Порошенко.
І далі ключове питання: а чому всі великі олігархи залишалися, не зважаючи на зміну влади?
Відповідь дуже проста. По-перше, тому, що і Ахметов і всі інші великі олігархи пристосовувалися (більш менш) до будь-якої нової влади, навіть співпрацювали з нею (хоча б періодично чи частково). По-друге, жодного разу жодна влада не воювали всерйоз з олігархами. Погрози були, локальні конфлікти теж були (як у Порошенка з Коломойським; і то на націоналізації Приватбанку більше наполягали МВФ та інші міжнародні партнери України), але справжньої війни між владою і олігархами ще не було. До речі, і Ахметов жодного разу не наважувався на пряму інформаційно-політичну війну з Президентом України.
Зараз така війна вже почалася. Питання лише в тому, як і наскільки потужно зможе відповісти Президент Зеленський.
Тим, хто вважає Ахметова непохитним і непереможним, нагадаю дві ситуації. У 2005 році Рінат Леонідович на певний час залишив Україну, тому що побоювався за свою небезпеку. А у 2014 році змушений був тікати з рідного Донецька. «Хазяїн Донбасу» не зміг захистити ні свою владу на Донбасі, ні навіть свій маєток. І це там, де він, нібито, контролював все і всіх. Як виявилось, рівень його впливу був значно перебільшеним.
Але зрозуміло, що просто так – гучними заявами і віртуальними погрозами – Ахметова не перемогти. Як очевидно і інше – у Ахметова не має можливості швидко і легко поміняти владу в країні, зокрема і Президента. І в прямій політичній війні великі втрати будуть у обох сторін.
Джерело:korupciya.com