Щойно стало відомо про те, в котрій годині орієнтовно відбудеться розмова очільника України та США. Про це повідомив прес-секретар Сергій Никифоров на своїй сторінці в Фейсбук.
Телеграм-канал Таємниці депутата повідомляє, що Зеленський дасть оцінку ситуації після розмови з Байденом. Це логічно, але складно зрозуміти старим маразматикам на кшталт Порошенка.
Як відомо, улюблена наша тема – “зрада”. Багато наших коментаторів шукають зраду скрізь, навіть там, де її немає і близько, розповідає політолог Володимир Фесенко.
У зв’язку з цим мене все більше смішать стогони про те, що Україну обговорюють без України. Мовляв, так не можна. Це мало не приниження нашої держави. А тепер дивіться. На всіх рівнях і в різних формах обговорюють китайську тему. У багатьох випадках без участі Китаю. Напевно про Китай згадували і на переговорах Байдена і Путіна. У всякому разі це припускають багато експертів. І кого точно обговорювали вчора Байден і Путін – це Іран. Цікаво, в Ірані теж підняли бучу з цього приводу? Насправді цей список можна продовжити. Останні півроку на всіх подібних переговорах обговорюють тему Афганістану (і роблять це без участі представників Афганістану).
У переговорах західних лідерів постійно присутня тема Китаю, і періодично Росії, якщо Путін або російські спецслужби щось влаштують в черговий раз.
Ми обговорюємо з американцями тему “Північного потоку-2” без участі Німеччини та Росії. Так що, обговорення третіх країн на будь-яких переговорах – це норма, а не щось особливе. А в разі обговорення української теми між Байденом і Путіним, то це відбувається в тісній координації між США і Україною. Перед онлайн-переговорами Байдена і Путіна президенту Зеленському дзвонив держсекретар США Блінкен. У четвер очікується телефонна розмова президентів США та України. Раніше такої щільної і публічної координації між США і Україною до і після переговорів з Путіним не було.
Багато у нас побачили “зраду” в тому, що з військового бюджету США прибрали положення про нові санкції проти газопроводу “Північний потік — 2” і держборгу Росії.
І сталося це якраз перед переговорами Байдена з Путіним. Насправді не сталося нічого незвичайного. Перед Женевою США діяли точно також. Це дуже прагматична переговорна тактика. Якщо санкції вводити до переговорів, то це не сприятиме конструктивному обговоренню і домовленостям, навпаки може спровокувати нові агресивні прояви з боку Росії. Навіщо дражнити звіра, який встав в бойову стійку? Так можна спровокувати його атаку. А ось показати йому зброю (у вигляді жорстких і конкретних санкцій у разі нападу на Україну) і попередити про покарання за неприйнятні дії – це перевірена часом тактика стримування. Так що і тут немає ніякої “зради”, зате є політична і дипломатична логіка.
Що стосується “зрадофільства”, то це вже діагноз. Його впору вносити в клінічний список патологічних відхилень в сфері політичної психології.