Напередодні поїздки до Москви та Києва Макрон провів телефонну розмову з президентом США Джо Байденом та прем’єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном.
Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній нагадує виданню Коментарі, що розмова йшла про ситуацію навколо України. І про роботу над санкціями проти Росії, які будуть запроваджені у разі її нового вторгнення до України.
“Звичайно, для Макрона візит до Москви є ключовим. Французький президент веде важку для себе виборчу кампанію і йому важлива підтримка з Росії, яка традиційно прихильно сприймається французьким суспільством. Статус “кульгавої качки” (прізвисько президента, який незабаром може покинути свою посаду – прим. ред.), не дає Макрону бути лідером, від рішень якого залежить майбутнє. А тому саме в такому статусі його сприйматиме Москва. Хіба що Макрон продовжить підігравати Кремлю, залишаючись другою країною у переговорному процесі.
Звичайно, у Києві Макрон розповідатиме про необхідність виконання Мінських угод. Але для нас цей візит є важливим тим, що Франція як ядерна країна підтвердить підтримку нашого суверенітету та територіальної цілісності. Напевно, це всі результати, які очікуються від французького президента”, – стверджує Юрій Подорожній.
За словами експерта, для України переговори з президентом Макроном та канцлером Німеччини Шольцом стануть визначальними у питанні: продовжувати Нормандський формат – чи він уже вичерпався?
Річ у тому, що “зрозуміло, що Україна шукатиме шляхи вирішення і продовжить пошуки миру. Але навряд чи готова змиритися з тим, що 3 із 4 учасників переговорів шукатимуть шлях до задоволення інтересів Росії за рахунок України”, – резюмує експерт.
Своєю чергою політичний експерт Світлана Кушнір не заперечує, що Макрон, як і багато політиків Європейського Союзу, вирішив відіграти в Україні свій порядок денний.
“У Франції президентські вибори на носі (вже у квітні). І, незважаючи на те, що Макрон, згідно з опитуваннями, набирає сьогодні приблизно 25%, а його найближчі конкурентки – лідер “Національного об’єднання” Марін Ле Пен та кандидатка від правих “Республіканців” Валері Пекрес по 15,5% кожна – залишити без участі багатомісячний марафон переговорів навколо українсько-російського протистояння не міг. Так, це не їхня війна. Так, те, що коїться в Україні, французьких політиків не дуже хвилює – вистачає своїх внутрішніх проблем та викликів. До того ж, США та РФ на початкових етапах переговорів щодо “гарантій безпеки” просто ігнорували той факт, що домовленості вони проводять щодо країн європейського континенту. Так, політики ЄС цей момент “проспали”. Але зараз французькому лідеру важливо “натиснути” на зовнішній вектор. Що він і намагається робити як один із лідерів Євросоюзу”, – пояснює Світлана Кушнір.
Вона припускає, що як Францію, так і Росію об’єднує спільна нелюбов до США.
“Але якщо протистояння США-РФ тягнеться ще з часів холодної війни США-СРСР, то французи донедавна були в партнерських відносинах з американцями. Але різко охолонули до Штатів після того, як американці у вересні 2021-го умикнули в компаній військово-промислового комплексу Франції величезний контракт на будівництво підводних субмарин для Австралії. І це також треба враховувати, розглядаючи візит Макрона до Москви.
Путін зробив ставку на проросійське лобі ФРН. Якщо йому вдасться перетягнути на бік Кремля й Францію, то це точно буде погано для України. Але й виборці можуть неоднозначно оцінити проросійські дії господаря Єлисейського палацу, – пояснює Світлана Кушнір. – Україні ж, куди Макрон прибуде після візиту до РФ, важливо нагадати йому, що він входить до Нормандського формату. І що формат той створений через російську агресію проти України, а не навпаки. Слід також спробувати вичавити додаткову військову допомогу чи хоча б фінансову підтримку. І, звісно, добиватися, щоб Франція стала на бік України щодо виконання “Мінська-2″. Запитання складне, але точно не невирішуване. І точно не вирішуване у російському трактуванні”, – підсумовує Світлана Кушнір.