МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ!
Ми приїхали забрати тіло мами. Ось тут ми лежали.
А мама мовчить… Я піднімаюсь і розумію, що вона мертва. На всіх швидкостях ще не знаючи, що мама вбита, а я ховаюся, щоб мене не вбили… Я просиділа півтори години за цією будкою боялася рухатися… Через годину я чую що постріли припинилися і я повзу до машини і забираю з собою простріленого солдата.. Розгортаю машину по бардюру і гоню на всій швидкості з місця обстрілу….
Так я залишилася без мами, без Ірини Перліфон, яку так багато хто любив і поважав.. І яка була для мене великим прикладом у цьому житті, людиною, яка ніколи нікому поганого не зробив, дуже добра і цілеспрямована моя улюблена мама.. Я це зараз пишу і просто ридаю на вибух.. Я не вірю…
karolisha_8
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською...