“Азов” звернувся до українців. Святослав Паламар, заступник командира полку “Азов”, заявив 10 квітня, що бійці полку ніколи не здадуть Маріуполь, але вони потребують уваги та допомоги.
За словами Паламара, попри заяви політиків про постійний зв’язок із захисниками міста, з ними не зв’язуються вже понад два тижні.
“Багато, хто сьогодні говорить про оборону Маріуполя. Про те, що ми б’ємося з переважаючими силами противника, що ми стримуємо велику орду. Що ми не пускаємо росіян далі і тим самим затримуємо всю російську армію. Всі радіють, бо орда не йде далі. Але ви замислювалися, як тут перебувати? Про те, як битися в таких умовах? Що відчувають захисники Маріуполя? Це, коли тобі пишуть смс-ку: “Як в тебе справи, друже?..” А ти 5 хвилин тому поклав у чорний мішок побратима, якого знав 7 років. Це, коли вчорашній взводник, якому 22 роки, командує батальйоном”, – говорить Паламар.
Він також розповів про героїчні вчинки наших бійців.
“Це коли відділення азовців штурмує роту елітного спецназу. Це, коли важкопоранений побратим тікає з госпіталю, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краю. Це, коли наші хірурги в нелюдських умовах проводять надскладні операції, ампутації. Коли маленька тендітна дівчинка біжить під “градами” та рятує життя людей. Це коли 19-річний хлопчинка скромно розповідає про те, як йому вдалося знищити 20 одиниць техніки”, – розповів Паламар.
Він також зазначив не лише скрутне становище, у якому перебуває полк, але й жахливий стан містян.
“Коли дівчата роблять з того, що є, суп, якщо можна його так назвати, але він тобі в рот не лізе, тому що за пару кварталів помирає голодна дитина, а ти не можеш їй допомогти. Це коли поранений в бою офіцер кричить “Слава Україні!” і підриває себе на гранаті, щоб не здатися в полон. (…) Це коли хлопцям сняться крики тих дітей, які згоріли живцем”, – додав заступник командира полку “Азов”.
За його словами, понад два тижні ніхто не піднімає слухавку та “ніхто ні з ким не спілкуєтеся” з політиків.
“Маріуполь – це місто мученик. Це місто борець. І ми не в минулому. ми в теперішньому. (…) Ти живеш надією, що до тебе ще повинні прийти… Особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти”, – додав Паламар.