24 вересня 2018 року. Запам’ятайте цей день. Це момент, коли Україна публічно віддубасила Кремль лункими ляпасами, а той лиш ображено й люто пучив очі мовчки. Так «встающую с колен» давно не принижували.
Уже зараз зрозуміло, що провокацію проти росіян наші готували довго й ретельно.
Отже до деталей. Два українських кораблі зі складу військово-морських сил рушили з Очакова до Бердянська. Їм треба було пройти не лише повз Севастополь – «морську фортецю» Путіна, але й крізь Керченський пролив та Керченський міст.
Це все на тлі нахабної поведінки росіян, котрі, як відомо, використовуючи свою військову сила на морі та норми морського права, влаштовували «перевірки» українським та іноземним кораблям, які йшли через Керченську протоку до українських портів на Азові.
Це була чистісінької води провокація і всі це бачили. Українцям показували їхнє місце: а я ось так вас, а що ви мені зробите? А ну, що ви зробите? Я сильніший – чхати я на вас хотів. Словом, росіяни публічно принижували українців перед всім світом.
Але як кажуть – кішці завжди сльози миші відливаються. Тим паче, що з’ясувалося – українці не миші, а – пацюки – хитрі, розумні, жорстокі, мстиві, підлі, хоробрі, хазяйновиті, злопам`ятні та енергійні. Недаремно (якщо хто не знав) пацюками у нас звали огрядних багатих і авторитетних козаків.
Коротше кажучи от вам сценарій, за яким Путіна жорстоко публічно принизили і хто? Хто?!!
Крок перший. Командування ВМС України знаходить 2 старі іржаві калоші, яких не жаль навіть утопити. Це морський буксир А830 «Корець» призначений для буксирування інших суден у морі, побудований у 1973 році, тобто йому виповнилося рівно 45. І це пошуково-рятувальне судно A500 «Донбас» 1969 року народження яке ще взимку планували списати через старість.
Крок другий. На 73-й сесії Генеральної асамблеї ООН, яка саме зараз відбувається у Нью-Йорку, українські дипломати ставлять на голосування про включення до порядку денного питання про ситуацію на Донбасі та в Криму.
Серед іншого поставлено й питання про діє Росіян на Азовському морі та в Керченській протоці, а саме – блокування торгівельних суден.
Росія намагалася не допустити це питання на порядок денний, але її підтримали лише 13 країн – переважно московські холуї ті, що залежать від Москви фінансово чи політично. Маємо знати всіх цих «друзів» (особливий привіт українським фанам Пашиняна): Вірменія, Білорусь, Бурунді, Куба, Іран, Казахстан, М’янма, Нікарагуа, Філіппіни, Судан, Сирія, Венесуела ну і – Росія, ясна річ.
Це був перший публічний ляпас Михайлу Потаповичу Топтигіну. Аж картуз злетів.
Крок третій. Щойно стало відомо, що запропоновані Україною питання до порядку денного Генасамблеї ООН включно, обидва корабля вийшли з Очакова і опинилися на траверзі Севастополя якраз десь за добу до того, як на сесії Генсамблеї почнеться битва за «українське питання».
Українські кораблі йдуть у нейтральних водах, практично не мають на борту озброєння, вони проіржавіли до самого кіля, але вони все ж таки належать офіційно до Військово-морських сил України.
Паралельно з України розкочегарюється тема цього військового походу, причому таким чином, щоб було максимально охоплено російських сегмент соцмереж. особливо наголошується, що ці кораблі буде використано для створення на Азові віськової флотилії. А проти кого вона діятиме? Так отож…
Росіяни, може, були б щасливі зробити вигляд, що нічого не бачать і не чують, але резонанс уже пішов. Діватися нікуди і з Севастополя виходять 2 російські патрульні катери, які типу супроводжують українські судна.
Це другий ляпас по писку зарозумілого російського ведмедя.
Крок четвертий. Українські іржаві корита йдуть до Керченської протоки. Навколо їх розгублено снують російські катери. Ситуація вкрай принизлива – все виглядає так, наче росіяни бояться двох практично неозброєних (спарку “Утьосів” на “Корці”та ЗІФ-31Б на “Донбасі” не рахуємо) українських суден, раз на захист проти них відрядили військових з шестиствольними скорострільними гарматами, кулеметами і гранатами.
А якщо не бояться – значить мають атакувати? Мають оголосити, що здійснюватимуть огляд – як й інших суден до цього?
Але ж ці кораблі належать військово-морському флоту України. Їх не можна доглядати. І не пускати у Керченську протоку не можна. А на українських кораблях не просто готові до сутички – її бажають і до неї прагнуть. Недаремно екіпаж на буксирі «Корець» складають матроси з доблесного тральщика «Черкаси» – надійні хлопці, що стояли проти росіян у 2014 до кінця.
Число російських кораблів зростає. На деяких сидять групи спецназу ФСБ та бойових пловців. Ситуація доходить до абсурду: два допотопних судна супроводжує почесний ескорт озброєних до зубів росіян і… І супроводжує…
На цьому знімку ми бачимо вісім(!) бойових російських кораблів, які чвалають поруч з українськими. Серед них два новітні (правда, погані клони шведського) патрульно-десантні катери типу “Раптор” і малий корвет ФСБ типу “Мисливець”. І це тільки те, що потрапило в кадр.
Крок п’ятий. Поки у Москві похапливо шукають рішення, українські кораблі підходять до Керченської протоки. І тут у небо злітає літак-розвідник Boeing RC-135V Військово-повітряних сил США з бортовим номером 64-14848, котрий починає моніторити ситауацію в районі Керченської протоки. Простіше кажучи, фіксувати кожну деталь цієї епопеї й кожне слово, яке зривається з вуст російських мореплавців та їхніх командирів як у Севастополі, так і у Москві.
А в Москві стає зрозумілим, що це ж-ж-ж-ж від українців не просто так, раз американський розвідник в небі. А завтра чергове засідання сесії Генасамблеї НАТО…
Крок шостий. Російськими меражами починає розганятися хвиля ура-патріотичного обурення: «Каконипосмели?!» «Немедленно расстрелять и утопить!» Тут Москва стала заручницею власної пропаганди. Адже місяцями до того усі телевізори в Росії єхидно коментували затримання росіянами цивільних суден й переконували народ в тому, що Азов фактино належить Росії і тільки їй. І переконали. А тут таке коїться…
Тупотіння ногами сягає апогею, а бризки слини – орлів на кремлівських вежах. Люте обурене «Каконипосмели» з плином часу й розумінням того, що ніякого «немедленнопотопить» не буде, плавно перетікає в чергове обурення уже Путіним: як він таке допустив? І чимдалі тим плач стає гучнішим: нас «опустили» і хто? А якже “Азовнаш”?
Навіть похапливі спроби ольгінських тролів висміяти старі українські «консервні бляшанки» ефекту не дають – навпаки, стає ще образливіше за «родину».
Ще гірше стає від усвідомлення власної нікчемності. Крим же ж брали, щоб “отсель грозить мы будем…” А тут виявляється, що повз Крим спкійно ходять військові кораблі тих, кому збиралися грозити, і чихати хотіли на ті “грози”. А в небі над Кримом літаки НАТО спокійно літають…
За шо ж бородися? За шо від санкцій страждаємо?!
Крок сьомий. А830 «Корець» та A500 «Донбас» на очах у сотень російських матросів, спецназівців, агентів ФСБ, десятка катерів та суден інших типів, спокійно проходять Керченський міст (ще один ляпас) і тут їх (на очах російських моряків) беруть під охорону два українські броньовані артилерійські катери типу «Гюрза-М» – P177 «Кременчук» та P178 «Лубни», й ведуть до українських берегів. Тепер стає зрозумілим, для чого їх тиждень тому перевезли суходоломдо Бердянська з того ж таки Очакова.
Крок восьмий. Усі українські кораблі без пригод увійшли до порту Бердянська. Російські катери під репетування російських соцмереж та електронних ЗМІ давно тихенько розтанули за обрієм…
Крок дев’ятий. Українською стороною оголошено, що «Корець» і «Донбас» стануть основою новоствореної військово-морської бази українського флоту на Азовському морі. Більше того, «Донбас» (назва яка, правда – це ще один ляпас) стане командно-штабним плавучим центром.
“Вітаю наші кораблі – пошуково-рятувальне судно А500 “Донбас”та морський буксир А830 “Корець” – з виходом в Азовське море. Ці судна стануть частиною новоствореної військово-морської бази українського флоту на Азові. Дякую екіпажам суден за бездоганно виконаний наказ!” – написав Петро Порошенко на своїй сторінці в мережі Фейсбук.
А крок десятий ми уже побачимо незабаром. Коли на Генеральній асамблеї буде продемонстровано не лише моменти з блокуванням торгівельних суден, але й інші цікаві моменти, включно з провокативними нічим не спровокованими діями російських моряків коли два старих кораблі, нікому не загрожуючи, йшли до себе додому.
Адже безсумнеівно, що ця спецоперація не тільки провокація і помста Кремлю, але передусім (і це найголовніше) частина великої політичної гри. В якій Путін продувається в нуль.
Павло Правий
