Член фракції Народний фронт Михайло Гаврилюк знову широко обговорюється в соцмережах після того, як його дружина Ярина, яка в даний час чекає дитину, опублікувала відверті фотографії чоловіка на своїй сторінці в Facebook.
Подружжя Гаврилюк відпочивали в болгарському Созополі. Там Ярина і відобразила чоловіка в купальних плавках і з книгою в руках.
Повідомляє liga-news.biz.ua
Про авто и про бляхи
Друг пригнал с Польши автомобиль. Сам. Купил Мазду 6. Автомобиль 2002 году. Машина в отличном состоянии.
Купил её за… 2000 долларов плюс ещё 500 потратил на разные и важные документы. Он сам от начала до конца прошёл всю схему поиска, покупки, провозки через границу, заезда и повторного въезда уже с Беларуси.
Было нелегко, но он это сделал. Он сделал все, кроме… Да, все кроме гребанной растаможки. Потому что после неё стоимость автомобиля возрастает в 2-3 раза. И я езжу на этом автомобиле 2 дня.
Что я могу сказать? Машина очень хорошая. Быстрая, отзывчивая, послушная. Миф про плохую звукоизоляцию оказался просто мифом.
Шикарная родная аудиосистема. Механика и дизель. Я вот хочу обратится к тем, кто считает людей которые ездят на иностранных номерах хитрожопыми любителями халявы. А в чем халява? В том, что человек купил хороший автомобиль за адекватные деньги?
В том, что за такие деньги у нас можно купить только жигули и все? Вы о чем? Эту гребенную растаможку надо не просто уменьшить, а сразу отменить.
И к слову про хлам который к нам едет? Хлам это 40 летние москвичи, жигули и
волги на наших дорогах. Это хлам и мусор, а автомобиль которому 12 или 15 лет и который ездил все время по нормальным европейским дорогам это не хлам, а необходимое средство передвижение.
Да, я не могу себе позволить купить в салоне автомобиль за 20 тысяч долларов, но я могу и хочу купить нормальный автомобиль за нормальные деньги. И автомобиль мне нужен не для понтов, а для семьи и для работы.
И вот когда наша власть начнёт думать про нас с вами, может тогда мы все поймём, что можна же, блин, жить в нашей стране, а не выживать и страдать.
А хитрожопыми мудаками я хочу назвать придурков которые ездят на дорогих автоиобилях и паркуются возле верховной рады и администрации президента.
Чтобы лучше усваивать информацию, люди непроизвольно классифицируют всё, что их окружает. Кто-то назовет это вешанием ярлыков, тем не менее такая схема действительно работает, особенно в образовательной сфере!
Вспомни, как в школе при изучении новой темы учителя систематизировали материал и подавали его в виде схем и таблиц. Таким образом можно было с легкостью запомнить нереальные объемы информации!
Редакция «ОФИГЕННО» сегодня расскажет тебе о 2 типах девушек. В общем, смотри, запоминай и делай выводы.
Плохие девочки и вкусные печеньки… Победитель очевиден!
Милый чертенок и профессиональный сантехник
Когда твой удел — быть безупречным бананом
Интерпретация всеми любимой сказки в XXI веке
Это уже у кого какие приоритеты…
Когда всеми силами пытаешься хорошо получиться на фото и когда пытаешься понять, кто ты в этом бренном мире
Девушки в офисе
Королева вечеринки и королева пижамной вечеринки — чувствуешь разницу?
А ведь спортивная форма тоже разной бывает!
Угадай, у кого по физкультуре «отлично»
На каждой девушке одни шорты выглядят по-разному
Сразу видно, у кого было освобождение от уроков физкультуры…
Вечная борьба, порой борьба с самой собой…
Когда пытаешься выжить и когда позируешь для фото, как будто ты женщина-огонь
Ведь правда!
Костюм черепашки-ниндзя костюму черепашки-ниндзя рознь
Теперь понятно, почему у кого-то проблемы в личной жизни…
Обычные девушки зимой и я
Что ни говори, таковы жизненные реалии! Интересно, этому феномену есть какое-то логическое объяснение? Предполагаю, что всё это отголоски воспитания. А к какому женскому типу относишь себя ты? Или свою избранницу (если ты мужчина)?
Источник:ofigenno.com
Про свій діагноз я вперше дізналася в 23 роки, коли потрапила в лікарню з пeльвeoперетoнiтом. Я тільки перебралася в столицю і була незаміжня. Однак, перспектива стати дружиною вже добре так маячила на горизонті, проте цей діагноз міг все перекреслити.
Я лежала на лікарняному ліжку і не наважувалася зателефонувати Йому. Навіщо йому така дружина, яка дитину наpoдити не зможе? Ще знайде собі здорову. Знайде, незважаючи на те, що вже не хлопчик – 35 років. Треба сказати. Так. Це кінець. Кінець відносин. Чергове розчарування в житті, а може і кінець цього самого життя. Але сказати треба. Краще зараз, ніж потім, після весілля.
Я набрала його номер. Звичайна розмова повнf закоханого воркування. Всe намагалася перевести розмову, але безуспішно. Потім написала смс, мовляв, розмова є серйознa. На що отримала відповідь, що спочатку потрібно з лікарні щоб виписали, а вже потім серйозно розмовляти.
Минали дні. У лікарняних стінах я багато думала про різне і про те, я шалено хочу дитину і як важко буде мені залишитися знову самій. Після того, як з’явився той самий промінчик надії на те, що і я можу любити і бути коханою. Наближався час виписки з лікарні. Я уявляла нашу розмову, наступний розрив і повернення в рідне місто. Чомусь настрій був негативний і про успішний результат не було і думок.
Розмова відбулася через кілька днів. Результат був несподіваним. “Ой та годі. Бред все це. Забудь. Якщо вірити всім їх діагнозам, то у нас здорових немає і всім пора ящики заготовлювати.» Мене вразив його оптимізм.
Через три місяці він зробив мені пропозицію, а ще через півтора ми одружилися. Здобувши новий статус, я ще більше спантеличилася темою материнства. Чоловік, втім, теж. Як і належить стали планувати вaгiтнiсть. Ходили на обстеження, аналізи. І знову бeзплiддя! До якого б лікаря не прийшли, в якій би клініці – все одне і теж. У мене опускалися руки.
Я робила тест за тестом, і всі були негативними. Лікарні, гори таблеток і знову крах усіх надій. Так минув рік. Ми прийняли рішення, що наше спасіння – ЕKО. Стали збирати гроші і збирати документи. Але і тут як грім серед ясного неба – аналіз показав, що з таким рівнем гopмону мене навіть на ЕKО не візьмуть. Це був крах. Кінець.
Тоді я зробила другу (перша була в 15 років) спробу cyїцидy. Після розмови з чоловіком зрозуміла, що «дypа, ноги відірвати мені нікому» і постаралася заразиться тим оптимізмом, з яким весь цей час жив чоловік. Так, може бути, він переживав не менше за мене. Може, йому було теж боляче і неприємно, але він не показував своїх почуттів. Носив у собі. Tому волосся сивого у нього додалося, хоча сивий він з вісімнадцяти років.
Отже, документи збирали, гроші збирали. Я, зізнатися, надій особливих взагалі не мала. Зневірилася. Я ніколи не була віруючою людиною. І хрестик носила тільки в дитинстві, все ж хрещена. І щось в мені заклинило – я стала ходити до церкви. Ні, не те щоб зовсім вдарилася у віру, але мені так легше було чи що.
Ходила крадькома від чоловіка – він не поділяв всього цього. І влітку вмовила його все ж звернутися до Матрони. Простояли цілий день до мoщiв, до ікони не потрапили. Я молиться ніколи не вміла, тому весь цей захід нагадував більше екскурсію в старий храм не більше.
Життя потекло знову своїм руслом. Документи, обстеження, негативні тести. Колега на роботі ходила і світила вaгiтним животом, чому я впадала в істерику і довго ридала, забившись у куток кабінету.
Потім я примудрилася потрапити в інфекційне, де ми проводили вечори з сусідкою по двумісній платній палаті і нарікали на життя. Мовляв, немає щастя – вона самотня (мати нещодавно помepла, так і з особистим життям взагалі ніяк) і я бeзплiдна.
І нікого не напружило, що я, всупереч заборонам, проносила в лікарню червону ікру і молоко, а сусідка ще й суші і я все це їла, заїдаючи пастилою. Дивацтва зауважив чоловік, коли я виписалася з лікарні. Він кілька днів ходив за мною з вимогою купити тест на вaгiтнicть. А для мене це було гірше смepтної кaри – побачити знову одну смужку.
І, одного разу, він купив його сам, коли зустрічав мене з роботи. І змусив його зробити. І я зробила. Цей крик чув, напевно, весь будинок. А мої бoжeвільні танці з тестом в руках, чоловік, напевно, ніколи не забуде. Так. Тест був позитивний. Це був святвечір католицького Різдва. Це було диво. Ніхто з лікарів не вірив, ні під час вaгiтнoсті, ні після. Всі, хто брав в руки мою карту, не вірили і починали сумніватися в своїй кваліфікації.
Зараз у нас дві прекрасні доньки, які наpoдилися з різницею в два з половиною роки. Не знаю, чи було це помилкою лікарів або дивом. Чи може бути, сила любові і оптимізм зробили свою справу.
Джерело:osoblyva.com
Когда Маленькому Габриэлю Маршаллу из Канзаса поставили диагноз — злокачественная опухоль мозга, врачам пришлось сделать ему операцию на черепной коробке. В результате на голове остался неэстетичный зигзагообразный шрам.
Понятное дело, что для мальчика все это обернулось серьезным стрессом. Чтобы поднять самооценку сына, пришел на помощь отец. Джош Маршалл решился на невероятное — от пошел в салон и сделал татуировку в виде точно такого же багрового шрама!
Эти фотографии быстро разлетелись по интернету, затронув сердца тысяч людей. Разве это не вдохновляет? Такое отношение отца к сыну — не пустые слова, и это дорогого стоит! В Инстаграмме, в аккаунте Aesthetic Revolution, Джошу даже присудили звание “отца года”. Что тут скажешь? Таким и должен быть настоящий отец!
Источник:liga-news.biz.ua
Новый президент Хорватии Колинда Грабар Китарович. Вот это да! видео (18+)
Источник:liga-news.biz.ua
Історія, що мала місце учора у столичному громадському транспорті сколихнула соціальні мережі. Бійці АТО з західної України, що зайшли в транспортний засіб і не підозрювали, що цей день вони запам’ятають назавжди.
Далі мовою оригіналу:
Еду сегодя в маршрутке.
Только пришла и сразу же пишу.
На одной из остановок входят в маршрутку четверо наших родненьких защитников с передовой. На двух теплые бушлаты ( на улице холодрыга и мелкий дождик) на других их нет и один вещмешок на всех.
Смотрю на лица, руки , нашивки. Наши укропчики.
Мужики одним словом.
Собрали деньги и протягивают водителю 10 грн.
Он спрашивает -’’вас сколько?”
Чувствую как мгновенно упала тишина в маршрутке, но знаете такая как перед бурей-настороженно злая.
Вояки говорят ’’ Шеф , не шуми, сколько доплатить? ’’.И тут маршрутка взорваласьи начали орать на водителя.Он останавливается, выглядывает в салон и говорит всем ’
’А ну, ша! Мужики вас четверо?! ’’
Те кивнули и он тому кто был ближе к нему дал ЧЕТЫРЕ сотни грн. Ребята упирались, но он настоял и еще долго извинялся, что это все чем он на сегодня богат.
Всем в автобусе стало стыдно, что наорали на водителя .
Людей было полно и до следуюей остановки Укропчикам собрали еще 750 грн
Я и многие вытрясали буквально последнее .
И еще, я давно не видела столько радостных лиц , когда есть повод дейстительно влюбиться в украинцев.
Все кто выходил желали воинам мира и здоровья, а они улыбались и жали руки.
Столько добрых слов им сказали, что мама дорогая, как это было приятно.
Ребята оказались западенцами бандеровцами родненькими , которые оказались у нас в городе по новому месту дислокации части.
Замечательые люди и они и водитель и пассажиры.
И как же тут не любить Украину!!!
Знаете как это здорово, когда окунешься в мир людей без притворства! Настоящая живая вода!
Источник: voiceinfo24
Приїхала сьогодні вранці в заміський супермаркет купити їжу. І всередині, і на вулиці – людей обмаль. Розраховуюся на касі, підходить до мене дорослий чоловік, виглядає трохи знервованим і навіть роздратованим.
– Девушка, это ваша машина на парковке (такой-то марки такого-то цвета)?
– Ну… так … (починаю хвилюватися…) – Номер начинается (так-то так-то)?
– Так, це моя машина.
В голові прокрутила вже всі можливі сценрарії – від поганих до дуже поганих, добре пам’ятаючи, що на напівпорожній парковці я точно не могла нікому нічого заподіяти. Цей чоловік, схожий на покупця, що так само приїхав по продукти, продовжує:
– Я уже вас целых двадцать минут жду!!!! Вы уронили деньги, когда выходили из машины.
І простягнув мені мої 400 гривень.
Я тільки встигла сказати “дякую” з круглими очима, і він швидко втік…
Марічка Падалко
Про Володимира Парасюка ми дізналися 21 лютого 2014 року після промови на Майдані з закликом до збройного штурму в разі, якщо президент Янукович не піде у відставку. В цей період Парасюк був сотником одного із загонів самооборони Майдану, передає Корупція.Інфо
Відомо, що нардеп Володимир Зіновійович Парасюк проживає в селі Папірня Жовківського району Львівської області.
Народився майбутній нардеп в сусідньому з Папірня невеликому селі з символічною назвою Майдан.
Дитинство і юність В. Парасюк провів у місті Новояворівськ Яворівського району, де закінчив школу № 1. Потім він кілька курсів навчався в Львівському політехнічному інституті, але не закінчив і взяв академвідпустку.
В цей час Володимир Парасюк брав участь у виступах львівської команди КВН «Еталон».
Заробляв Парасюк до подій на Майдані працюючи відеооператором на весіллях та інших торжествах.
Перед початком Майдану Парасюк планував в жовтні-листопаді 2013 року продовжити займатися операторською роботою. Але в зв’язку з Майданом Володимир, схоже, закинув операторську роботу. В результаті вже навесні 2014 року ображена клієнтка почала звинувачувати його у фінансовій неохайності – за її словами, Парасюк відмовився і доробити оплачену роботу, і повернути гроші.
У парламенті молодий нардеп показав себе як затятий забіяка. Але і за стінами Верховної Ради не зраджує своєму стилю.
Володимир вважається одним із найбільш бажаних холостяків України, тому громадськість дуже цікавить його особисте життя. Відомо, що у Парасюка була дівчина, але чи продовжуються їхні стосунки далі не відомо. З її появою нардеп змінив свій холостяцький стан у соціальних мережах і навіть вказав ім’я обраниці. Нею стала львів’янка – Ірина Бойко. На відміну, від коханого дівчина не соромиться почуттів і виклала фото з Володимиром, а також поділилася світлинами з розкішними букетами і песиком, які їй подарував нардеп. Варто зазначити, що Ірина зовсім не модельної зовнішності – пишнотіла брюнетка з неймовірно гарними очима.
Також В.Парасюк в складі добровольчого батальйону «Дніпро-1» брав участь в АТО, де йому ледве вдалося уникнути «Іловайського котла». Потім в жовтні 2014 року В.Парасюк був обраний депутатом Верховної Ради по мажоритарному округу, який розташований на батьківщині Парасюка – на території Яворівського та Жовківського районів Львівської області.
