Категорія: СВІТ

Ось вам наглядна картина, що змінилося після приходу Петра Порошенка за 5 років його керування. Лише цифри. Дякую за перепост в групи ФБ.

Джерело:bbc-ccnn.com

В Российской православной церкви (РПЦ) заявили, что в связи с разрывом общения с Константинопольским патриархатом, туристы из России должны воздержаться от посещения турецких и греческих храмов. Об этом сообщил секретарь Отдела внешних церковных связей Московского патриархата протоиерей Игорь Якимчук, передают Вести со ссылкой на “Интерфакс”.

“За отказ следовать такого рода запретам для духовенства предусмотрены наказания (прещения), а для мирян – покаяние на исповеди в непослушании Церкви”, – заявил он, отметив, что туристы должны воздержаться от молебнов в храмах Константинопольской церкви на популярных туристических направлениях.

Якимчук уточнил, что в Турции это все действующие храмы Стамбула, единственный действующий храм в Анталии, а в Греции – на Крите и на островах Додеканеса, расположенных в юго-восточной части Эгейского моря, самый большой из которых – Родос. “Конечно, есть еще Афон, который также в юрисдикции Константинополя, но отдыхать туда не ездят”, – заявил протоиерей.

Источник

Москва продовжує залякувати світ. Тепер з Кремля ідуть посили щодо розгортання широкомасштабної війни з Україною. Останніми днями в західній пресі, мов гриби після дощу, ростуть статті-жахливчики: з години на годину Путіна нападе.

Типова стаття з’явилася напередодні у впливовій британській Financial Times. Її в принципі набито банальщиною: розповідається про крах претензій Москви на статус Третього Риму після надання автокефалії українській Церкві; про те, що Путін використовує РПЦ, як інструмент зовнішньої і внутрішньої політики.

Але закінчується публікація так:

«У Києві та на Заході побоюються, що Кремль може застосувати військову силу, щоб взяти під свій захист церкви, що залишилися вірними московському патріархату, і перешкодити їх переходу під юрисдикцію патріархату київського. Потенційно такі дії можуть загрожувати новим кровопролиттям. Популярність Путіна різко зросла після анексії Криму, нагадує газета, і слабкість російської економіки може підштовхнути кремлівських стратегів до схожого маневру».

Хто у Києві та на Заході побоюється нападу Путіна, газета не уточнює. Побоюються – і все.

Але хтось чув, щоб Порошенко «побоювався»? А Турчинов? А Полторак? А Гройсман? А Муженко? Єдині «пооювання» тут лунають з вуст промосковських попів, які не припиняють спроби залякування українського суспільства та української влади.

Та давайте зауважимо одну річ. У Москві дуже б хотіли, аби у нас кинулися відбирати храми РПЦ. Щоб виступити на захист. Але зась. Не буде цього. І ніхто не заганятиме батюшок московських до Автокефальної церкви. Самі попросяться. Або згниють у порожніх церквах без прихожан.

Чи може Путін напасти? Financial Times не просто «жовтий» бульварний листок. Це газета, орієнтована на фінансові та ділові кола не лише Великої Британії. І тому дивно читати від такого поважного видання, що слабка економіка штовхає якусь країну до війни.

Слабка економіка, панове, навпаки – застерігає країну від війни. Якщо, звичайно, там при владі не сидять самогубці.

Широкомасштабна військова агресія РФ проти України (і будь-якої іншої країни) призведе до введення таких санкцій, включно з ембарго на експорт нафти і газу, що Російська Федерація сконає за два місяці. Аби воювати – треба мати багато-багато зелених папірців с портретом Джорджа Вашингтона. А їх у Путіна немає і не передбачається.

Для містера, який писав у Financial Times статтю треба відкрити таємницю: якби Путін мав сили й ресурси, він би ще восени 2014 або на початку 2015 року рушив би свої танкові колони на Харків, Дніпро, Херсон, Запоріжжя. Але не рушив.

Знаєте, чому? Бо поклавши десятки тисяч солдатиків і навіть захопивши ці міста, Путін не отримає абсолютно ніяких дивідендів, окрім додаткових мільйонів людей, яких треба буде годувати за рахунок російського бюджету. Просто лінія фронту з-під Авдіївки та Маріуполя пересунеться західніше, але суттєво нічого не зміниться. Окрім…

Окрім страшного удару по Росії не просто новим пакетом санкцій, а повним ембарго за рішенням ООН, виключенням з усіх міжнародних інституцій і програм включно з ООН, повним перекриттям торгівлі.

З іншого боку боєздатність російської армії чудово продемонстрували ганебні поразки під Іловайськом і Лутугіним, Марїнкою і Авдіїївкою, Дебальцевим і Маріуполем. Те, що з цих провалів росіська пропаганда за допомоги українських продажних «журналістів» та «експертів» зробила «перемоги» суті справи не змінює.

Ганебний і швидкий розгром елітної приватної армії Путіна – ЧВК «Вагнер» під Дейр-ез-Зорав (Сирія); регулярне побиття беззахисних російських ЗРК ізраїльськими ВПС – усе це показує чого насправді варті путінські вояки.

Але акцентувати на цій слабкості увагу США та НАТО не вигідно – платники податків грошей на нові забавки у вигляді ракет-супутників-крейсерів не дадуть. Тому і лякають обивателя страшними прогнозами в газетах та на телебаченні. А наші «експерти» переписують ці апокаліптичні прогнози собі. Щоб значними видаватися.

Хтось рахував скільки разів великий експерт Іларіонов прогнозував широкомасштабну війну? Збулися його передбачення? А прогнози «сумного блогера» Касьянова згадаємо. Це все звичайна гра на нервах. Ваших нервах, громадяни. Частина інформаційної війни, що її веде Кремль.

Так що не буде Великої війни, не чекайте. А що буде? Не виключені відносно дрібні провокації. Нацькувати «истинно православных» у чорних футболках на “священную православную войну с хунтой” із Москви ще можуть. Після чого ці «православные» отримають від СБУ та бійців Нацгвардії по голеним потилицям і поїдуть за колючий дріт шити труси для українських солдат.

Ще можуть довго лякати світ – проте світ уже якось не дуже то й боїться.

Путін ще довго може надувати щоки й страшно пучити очі з телевізора, розповідаючи про небачені ракети, лазерну зброю та інші фантастичні штуки. А його імперія тим самим часом все більше тріскатиметься й розвалюватиметься. Вона давно уже пішла тріщінами й уже почала штукатурка сипатися…

Автор: ПАВЛО ПРАВИЙ

Джерело

Голосували стоячи: Польща оголосила війну Росії за українських в’язнів
Нота протесту польського сейму показала, як світ реагує на злочини Росії проти українців

У Польщі під час засідання Сейму ухвалили доленосне для України рішення: підтримали постанову із вимогою до Росії звільнити всіх наших співвітчизників, котрих незаконно утримують у в’язницях Кремля.

Польща на боці політв’язнів

Ставлення польських депутатів красномовно показало те, що голосували стоячи – в знак поваги мужності українських в’язнів Кремля. Про це на своїй сторінці в Фейсбуці написав народний депутат (НФ) Леонід Ємець.

“Це неймовірно! Польський Сейм прийняв постанову про звільнення українських бранців в тому числі, Олега Сенцова і Романа Сущенка. Це відео мені передав один з польських парламетарів, колега по ПАРЄ. Друзі, подивіться, поляки стали коли проходило голосування. Чи не тому, що їх хтось про це просив, або був присутній на їх засіданні, а щоб відзначити мужність наших хлопців! Дякую, Вам, польські друзі! Не забуду ніколи “, – підкреслив він.

джерело

В американському штаті Мічиган в покинутому похоронному бюро виявили 11 тіл немовлят.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на CNN.

За даними повідомлення, тіла були виявлені в колишньому похоронному бюро міста Детройт (штат Мічиган).

«Останки були знайдені в підвісній стелі закритого бюро ритуальних послуг», – йдеться в повідомленні.

Відзначається, що тіла виявили будівельники під час робіт в будівлі бюро. Вони викликали слідчих департаменту ліцензування та регулювання Мічигану.

«Дев’ять тіл перебували в картонній коробці, двоє – в гробах», – розповіли в поліції.

Похоронне бюро Cantrell Funeral Home було закрито в квітні через численні порушення, включаючи антисанітарію, неналежні методи зберігання трупів, некомпетентність і шахрайство.

Сьогоднішній день – 15 жовтня 2018 г. – може увійти в світову історію. Як дата початку третього Великого розколу. Поряд з 16 липня 1054 року розкололи християн на східну і західну церкви, і з 31 жовтня 1517 р розкололи західне християнство на католиків і протестантів.

Старт нового розколу може дати сьогоднішнє надзвичайне засідання Синоду РПЦ, що збирається “адекватно і жорстко” відповісти на рішення Синоду Константинопольського патріархату від 11 жовтня. Судячи з коментарів і настрою влади – як духовної, так і світської (див. засідання Ради безпеки Росії від 12 жовтня), полонених, схоже, вирішено не брати. Імовірність оголошення анафеми Вселенського патріарха Варфоломія і офіційного розриву з Константинополем виглядає далеко не нульовою.

Питається: в чому причина можливого розколу?

Серед п’яти пунктів Комюніке Синоду Вселенського патріархату від 11 жовтня, здається, найболючішим для Москви є не стільки зняття анафеми керівникам українських церков, навіть не стільки початок надання автокефалії УПЦ, скільки скасування рішення 1686 року: “Анулювати юридичне зобов’язання Синодального листа 1686 року”.

Іншими словами, рішення Синоду Вселенського патріарха від 11 жовтня 2018 року повернуло ситуацію на 332 роки тому, тобто вивело всю територію Київської митрополії з-під юридичного контролю Московської патріархії.

Для Московської патріархії і Кремля це означає не тільки втрату ще півтори тисячі парафій і мільйонів прихожан, але і де-факто згоду з остаточним крахом планів створення тисячолітнього православного рейху, вологими мріями про який з нами час від часу ділиться національний лідер РФ.

Прискорюються події останніх днів, та починають нагадувати те, що відбувалось п’ять років тому, – з гарячковими діями Москви щодо протидії підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.

Сьогодні ми знаємо, чим закінчилася кампанія 5-річної давності.

Андрій Іларіонов

Джерело

Українці в Англії почуваються щасливими, бо отримують нові можливості. Людина стає впевненішою, звикає, що добре заробляє, – розповідає 26-річний Антон Угляр, пише Gazeta.ua

Він 9 років живе у Лондоні. Займається фінансовим консалтингом. Консультує людей, які приїжджають до Великої Британії. Недавно відвідав батьків у селі Оришківці Гусятинського району на Тернопільщині.

Зустрічаємося у кафе готельно-туристичного комплексу “Орися” в Оришківцях. Батько Антона – власник комплексу.

Працюю фрілансером, тобто сам на себе, – розповідає. Говорить із помітним англійським акцентом. – Мої клієнти україномовні, польськомовні, російськомовні люди, які працюють у Лондоні.

До прикладу, литовець має право працювати в Англії. Але щоб улаштуватися на роботу, треба мати податковий номер і рахунок у банку. Допомагаю їх отримати. Інколи – знайти місце. Або супроводжую в агенцію, щоб там узяли дані. Коли матимуть для нього вакансію, зателефонують.

“Щоб улаштуватися на роботу, треба мати податковий номер і рахунок у банку”

Антон замовляє каву.

Отримання номеру платника податку – National Insurance Number – виглядає так. Людина дає мені паспортні дані, адресу та контактний телефон, а також дату, коли приїхала до Британії. Я від імені цієї людини телефоную у центр працевлаштування. Домовляюся про дату інтерв’ю. Така зустріч потрібна – щоб підтвердити особу заявника та справжність його документів. Через два-три дні йду з ним як перекладач. Черг там немає – усе за попередніми записами. Та якщо запізнився більше як на 15 хвилин, просять записатися заново.

Після інтерв’ю через два-три тижні людина отримує по пошті номер платника податку. Його видають довічно, тобто ніколи не міняється.

Дзвонить телефон. Антон говорить кілька хвилин.

Хлопці з села хочуть зустрітися, – кладе телефон на стіл. – Мають прийти сюди.

Фінансовий рік в Англії триває від 6 квітня цього року і до 5 квітня наступного. Протягом року роботодавець платить за працівника податки. Я допомагаю повертати частину з них. Подаємо декларацію про доходи у податкову службу, рахуємо, скільки грошей людина заробила та скільки сплачено податків. Вказуємо, які вона мала бізнес-витрати. Ця сума й дає право претендувати на повернення частини грошей.

За таку послугу люди платять мені 8-10 відсотків від повернутої суми.

Незнайомим українцям називаю ціну. А людям із нашого села чи з навколишніх сіл стараюся помогти безкоштовно.

Що найперше допоможе адаптуватися в Англії?

Українці, як правило, приїжджають до знайомих. Ті знаходять їм житло. Винаймають кімнату. Стараються жити з українцями. Рідше – з литовцями чи поляками.

Найголовніше – знайти житло у потрібному районі, щоби не добиратися на роботу 2-3 години. У Лондоні відcтань у межах години – це дуже добре. Півтори або дві – вважають довго.

Друге. Потрібно знайти якусь працю. Багато чоловіків влаштовуються на будови. Жінки або прибирають, або доглядають дітей. Іноді роблять у ресторанах.

Зустрічав земляків, які здобули освіту у Британії і знайшли місце у міжнародних компаніях. Спілкувався з киянином, який кілька років займає високу посаду в інвестиційному банку.

Багато таких?

Дуже мало. 1-2 відсотки з тих, які приїхали до Англії.

Які є неписані закони? Як спілкуватися з англійцями?

Для них іноземці не рідкість. 90 відсотків персоналу в лондонських кафе – не англійці. Особливих правил спілкування немає. Англійці впевнені в завтрашньому дні. У них стабільність, сильна економіка.

Українці в Англії поводяться виховано. Нема такого, щоби у транспорті поставив ноги на сидіння. Не хочу нікого образити, але представники інших європейських націй можуть собі це дозволити.

Українці там вживають алкoгoль?

П’ють. Але не на роботі. Люди цілий тиждень фізично працюють. Деколи без вихідних. Це свого роду розрядка.

Я не п’ю.

Ви спілкуєтеся більше з українцями чи англійцями?

У мене широке коло знайомств. По роботі – частіше з нашими.

Чи може український нелегал в Англії отримати офіційний статус?

Так. Найкращий варіант – одружитися із громадянами Європейського Союзу. Так ти отримуєш візу дружини чи чоловіка громадянина європейської економічної зони. Маєш дозвіл на 5 років. Потім можеш продовжити ще на 5. А через 10 років – подати документи на постійне місце проживання.

Через 10 років можна подати документи на постійне місце проживання

Де і що краще купувати?

Продукти дешевші на ринку. Хоча англійські зарплати дозволяють не економити на харчах.

Скільки українець може заробити?

На будівництві підсобником, без професії платять близько 70 фунтів у день. Якщо освоїти професію, можна розраховувати на 120-150 фунтів. Це конкурентна зарплата.

Нелегалів беруть?

На будові достатньо мати CSCS-карту. Це підтвердження, що людина склала екзамен із техніки безпеки і має право бути на будівельному майданчику. Покажу, як вона виглядає, – Антон виймає з гаманця пластикову картку, що схожа на банківську.

– Я теж працював два місяці на будові. Гіпсокартон крутили. Із цією картою у тебе не питають ні паспорта, ні еміграційного статусу. Маєш право працювати. Інше питання – як платитимуть. Щоби розрахувалися офіційно, треба мати рахунок і податковий номер.

Європейці виготовляють в Англії ці номери і дають у користування або продають. На кожній будівельні фірмі є менеджери з Литви або України. Вони це знають і розуміють.

Українець українцеві швидше поможе чи кине?

Є категорія людей, які наговорять такого, що думатимеш: навіщо я взагалі сюди приїхав? Але більшість українців мало не альтруїсти – готові допомогти.

Які труднощі ви переживали?

Мені було важко, бо не знав мови. Ти не можеш вважатися частиною того середовища. Ти неповноцінний.

Мав мовний бар’єр півтора року. Хтось питає на вулиці, як пройти до магазину чи кінотеатру, а в мене ступор. Відповідав: “Вибачте, я не місцевий, не можу вам допомогти”. Той комплекс важко було подолати.

Скучав за друзями. Бо я тільки закінчив школу. Часто приїжджаю додому – 3-4 рази на рік. Щоб не було гострого відчуття ностальгії, треба в Англії шукати шматочок України. Є українська греко-католицька церква майже у самому центі Лондона на Бонд-Стріт. Є православна церква. Після богослужінь українці йдуть до кафе з українською кухнею. Наші співвітчизники останнім часом повідкривали чимало таких закладів.

Які бачите позитивні й негативні сторони заробітчанства?

Їдучи за кордон, найважливіше – мати ціль, мету. Є люди, що заробили грошей – і додому. Інші залишаються в Англії на 12-15 років. Потім уже бояться повертатися. За ці роки багато змінюється. Таким трудно. Спілкується з рідними через скайп, але йому вже важко бути з ними на одній хвилі. Не бачив дитини 10 років, а по комп’ютеру командує, як їй себе вести. Або сварить. Від довгої розлуки сім’ї розпадаються. Людина їде за кордон заробити. А виходить: щось здобуває, але багато втрачає.

Краще їхати неодруженому. Або разом із дружиною чи чоловіком. Разом у чужій країні вони можуть бути успішніші. Заробляють гроші, купують нерухомість в Україні. Приїжджають в основному для того, щоби дати якийсь старт дітям. Живуть на зарплату дружини, а зарплату чоловіка відкладають. Жінки в Англії заробляють менше.

Тобто сім’я може прожити на одну зарплату?

Може. Хоч і не на широку ногу. У Лондоні навіть мінімальної заплати достатньо, щоби оплатити житло, проїзд і харчування. Усе прораховано так, що людина дасть собі раду. Мінімальна – це 7,8 фунта на годину. Робочий день – 8 годин. Тиждень – 40. На 300 фунтів у тиждень можна прожити. Приблизно 65-70 фунтів потрібно потратити за місце в кімнаті. На проїзд – 40 фунтів. І ще нехай 70 – на харчування. Як правило, зарплату виплачують щотижня.

Які ціни на продукти?

Трохи вищі за українські. Але й купівельна спроможність вища. У супермаркеті не дивлюся на ціни. Це доступно для всіх заробітчан.

Буханець хліба коштує 1 фунт. Літр бензину трохи більше 1 фунта. Людина може заробити за годину на 7 літрів пального.

За який час сім’я може заробити в Англії на нерухомість в Україні?

Чоловік і жінка разом – за 3-4 роки. Дехто і швидше. Приблизно 20-25 тисяч доларів за рік можуть відкласти.

Скільки із собою грошей потрібно мати, їдучи в туристичну подорож до Британії?

Туристам рекомендують на день перебування мати щонайменше 50 фунтів.

Без проблем відкривають туристичну візу?

Не можу сказати, що без проблем. Треба надати документи і навести достатньо аргументів, що ти там не залишишся. Що в Україні у тебе є робота, сім’я, кошти на рахунку. Має бути сторона, яка запрошує. Чіткий план подорожі, квитки в обидві сторони. Тоді візу відкриють без ускладнень.

Для навчання теж потрібна віза. Документи подають в електронному вигляді. Коледж чи університет розглядає їх і приймає рішення про зарахування або відмову.

Наступний крок – оплата за перший рік. Як тільки заклад отримує гроші, видає запрошення. Це підтвердження, що ви стали студентом. Тоді з цим підтвердженням, паспортом і допоміжними документами (випискою з банківського рахунку, копіями дипломів чи атестатів), слід звернутися по студентську візу. Її відкривають на термін усього навчання, може бути і на кілька років.

Робочу візу отримати складно. Міграційна політика зводиться до того, що кандидат має бути унікальним, здібним. Такий дозвіл може отримати хірург, скажімо, якому надіслав запрошення королівський госпіталь. Чи фінансист, якого беруть на роботу в банк. Є категорія “виняткові таланти”. Ці люди теж мають високі шанси.

Міграційна служба поставила високу планку для таких дозволів. Зарплата не менше як 30 тисяч у рік. Це великі гроші. Крім того, не всі компанії можуть набирати іноземців. Я пробував подавати свої резюме. Не отримав жодної позитивної відповіді від фірм, які мають право надавати робочу візу.

Стараюся бути закріпленим за якоюсь організацією: школою, університетом. Щоби мати можливість відкривати візу. Постійно подаю документи на якісь курси. У 2016 році проходив місячний курс навчання у Бізнес-школі Касс. Це частина Лондонського міського університету, входить у п’ятірку кращих бізнесових шкіл Європи. Мені відкрили візу на пів року. Тягну час, щоб отримати дозвіл на постійне місце проживання. Треба 10 років легально прожити в Англії. А потім через рік-два є шанс отримати британське громадянство. За законом – муситиму відмовитися від українського. Але знаю багатьох людей, які мають подвійне. В Англії це дозволено.

Де відпочиває молодь у Лондоні?

На кожному кроці є паб. Багато клубів із дискотеками. Влітку у парках організовують концерти. Можна піти в басейн. Спортзали – теж у кожному районі.

Лондон справді живе у постійних туманах?

Клімат вологий. Через місто тече Темза. У наближених до неї районах вранці стоїть туман 2-3 години. Зі сходом сонця розвіюються.

Сиро буває у старих будинках, де немає доброї вентиляції. А всі нові будівлі зводять із системою опалення і кондиціювання.

У нас будинок вікторіанський, тобто побудований за часів королеви Вікторії (період правління королеви Вікторії між 1840 і 1900 роками. – ред), але відремонтований. Проблем із сирістю чи з грибком немає.

Я винаймаю кімнату. У будинку їх п’ять. Живе семеро чоловік. Усі з України – заробітчани. Лише я студент. Ми з ними відколи приїхав у Британію. Житло знімаємо колективно в агентстві нерухомості. Кожен має фіксовану плату за помешкання. Скидаємося і раз у місяць завозимо гроші агенції. Я віддаю 120 фунтів на тиждень. Уже шість років – плата не змінюється.

Джерело:intermarium.news

Екс-нардепа, «свободівця» та бізнесмена Ігоря Кривецького вкрай рідко можна побачити на шпальтах газет, сторінках інтернет-видань чи на телебаченні. Взагалі програми з його участю можна порахувати на пальцях.

Як і інтерв’ю в інших засобах масової інформації. Сам Ігор Ігорович запевняє, що не проти спілкування з журналістами. Навіть навпаки — відкритий для них та готовий відповідати на будь-які питання. Водночас його прізвище звучить з вуст інших людей. Опоненти називають політика «сірим кардиналом» партії, прив’язують до різних скандалів. «Цензор.НЕТ» запропонував Кривецькому пролити світло на звинувачення, які лунають на його адресу.

Повідомляє newspeak42

Блог пользователя Роман Франкович Мамчур: БІЗНЕСМЕН ІГОР КРИВЕЦЬКИЙ ВИТРАТИВ НА АТО 47 МІЛЬЙОНІВ – БІЛЬШЕ, АНІЖ УСІ ДЕПУТАТИ.

«КОЛИ МИ БУЛИ В РАДІ, Я ДУМАВ ЗДАТИ МАНДАТ»

кривецкий

— Останнім часом ви зникли із публічної площини. Чим взагалі зараз займаєтеся?

— Я не погоджуюся зі словом «зник». Я нікуди не зникав. Весь час був в Україні.

— Я маю на увазі, з інформаційного поля.

— Повірте мені, немає таких журналістів, які скажуть, що хотіли взяти у мене інтерв’ю, а я відмовився.

— Все ж, чим займаєтеся?

— Політикою.

— Давайте подробиці.

— Я — член виконкому партії «Свобода». Як же не займатися політикою?!

— Продовжуєте фінансувати партію?

— Звичайно, допомагаю. Причому не тільки фінансово, але й в інших речах.

— Наприклад?

— Підтримую морально, їжджу в АТО, допомагаю армії.

— Скільки коштів на це витратили?

— Я думаю, в АТО я допоміг більше, аніж усі депутати, які зараз є. Коли ми підраховували, виходило понад 46-47 мільйонів.

— А на партію?

— Партія у нас скромна. Точну цифру я назвати не можу. Але у нас всі намагаються допомагати, чим можуть. Так і я. Коли є потреба, збираємося і вирішуємо.

— Скоро може виникнути додаткова потреба у зв’язку з можливими достроковими парламентськими виборами. Деякі партії вже розгорнули штаби на місцях. «Свобода» також?

— Ми ще цього не робили. Але готуємося, тому що вважаємо, що вибори потрібно проводити. Чим швидше, тим краще. Бо робота нинішньої влади, яка піарить «Опозиційний блок», загрожує Україні. Кожен день — це плюс один депутат для цієї партії. Тому, чим раніше будуть вибори, тим краще для країни. «Опозиційному блоку» зараз взагалі нічого не потрібно робити. Тільки показувати: «Подивіться, що відбувається». Вже дожилися до того, що люди говорять: «За Януковича було краще». Скажіть, так хто піарщик цієї політичної сили? Арсеній Петрович and the company.

— У разі проведення виборів ви будете балотуватися?

— Не планую. Навіть коли ми були у Верховній Раді, я думав здати мандат.

— Вам було не комфортно?

— Так.

— Чому?

— Тому що я — людина дії, звик щось робити. А там були лише розмови. Для мене це було важко.

— Взагалі, коли партія знаходиться поза парламентом, у неї можуть виникати проблеми із підтримкою своєї мережі на місцях. Як з цим зараз у «Свободи»?

— Знаєте, я прийшов у «Свободу», коли у партії не було жодного депутата — ні районного, ні міського. Це була група людей, які жили ідеєю та хотіли змін у країні. А тепер ми маємо своїх депутатів навіть у Верховній Раді. Ми можемо з вами навіть дискутувати на тему, що такої партії більше немає. Це люди, які прийшли й зробили — реально вигнали Януковича. Я думаю, ви бачили, як це відбувалося. Особисто мені не соромно за жоден вчинок у парламенті, за жодне голосування. Я взагалі не пропускав засідання Ради. Хоч мені було важко, бо я до того в житті сам розпоряджався своїм часом. Але дисципліна — для всіх. Якщо ти будеш її порушувати, яке право матимеш присоромлювати з цього приводу інших? Те саме по законах та Революції гідності. Я вважаю, що вона почалася з приходу до парламенту «Свободи». Ті, хто на наше «Слава Україні», кричали нам, що ми — фашисти, тепер також так говорять. Вони всі вже носять вишиванки та дуже люблять Україну.

— А як ви взагалі потрапили у «Свободу»?

— Василь Павлюк зі «Свободи» познайомив мене із Олегом Тягнибоком понад 10 років тому. Я знав Олега Ярославовича як публічну людину, але у нас не було особистих стосунків. Ми декілька разів зустрічалися, поговорили. Мені сподобалося, як він мислить. Я побував у нього вдома. Побачив, що фальші немає. Бо є політики, які журналістам показують один будинок, а насправді живуть в іншому. Але Олег Ярославович не такий.

— Інші партії тоді кликали вас до себе?

— Ні.

— Ви були аполітичні?

— Так. Хоча зі шкільних років був націоналістом.

— Ви добре знайомі з політиками першого ешелону. Вам особисто після Революції гідності пропонували якусь посаду?

— Ні, тому що вони мене знають. Я — один із тих, хто домовлявся про проведення виборів, коли в країні почалася війна. У нас тоді рейтинг був півтора відсотки. Ми все одно були за перезагрузку парламенту. Тоді Арсеній Петрович і команда пропонували різні міністерства, щоб залишилися, але ми відмовилися. Ми віддали владу — у нас заяви написали навіть голови районних адміністрацій. Ви знаєте ще якусь таку партію? Давайте порівняємо нас, наприклад, із «Самопоміччю», яка вважається не найгіршою політичною силою. Вони навіть міністра (аграрної політики Олексія Павленка. — ред.) не могли відкликати. Вже мають шість «тушок».

— Вони відразу відхрестилися від міністра.

— Хвилиночку. Так можна від усіх відхрещуватися. Вони тоді заявили, що відкликають міністра, а той все одно лишився. От і порівняйте. Наші міністри та губернатори хіба трималися за крісла? Не було такого.

— А зараз в коаліцію увійшли двоє колишніх «свободівців» — Бублик і Рудик.

— У «Свободи» «тушок» немає. Ви говорите про колишніх членів партії. Це як в житті, якщо чоловік з дружиною розійшлися, то після розлучення вже про зраду не йдеться. Кожен за себе сам несе відповідальність. Хоча ми вважаємо, що ці депутати вчинили неправильно.

— До речі, як ви оцінюєте роботу у владі «свободівців» — Швайки, Мохника, Махніцького?

— Важко оцінити роботу за кілька місяців. Ми заходили в структури, де були «регіонали». А наші друзі-союзники ще й ставили палки в колеса і не давали працювати. Як тут можна оцінити діяльність?! Це те саме, що ви сіли на зламану машину. Як їхати? Спочатку її треба ремонтувати.

Ми тоді були, як діти, бо до того не були так представлені у владі. Тому нас дурили. Значить, ми були слабкі і нам треба ставати сильнішими.

— А давайте детальніше про Махніцького…

— Я не хочу його захищати. Але за три місяці роботи він зробив більше, аніж всі його наступники. До речі, він був обраний від Майдану, бо захищав тих людей, кого під час Революції затримували. Коли призначили, його навіть в кабінет Пшонки не пустили. Декілька тижнів сидів у приміщенні поруч. Він навіть не міг нікого поміняти, бо вони пішли на лікарняні і так далі. Але, скажіть, де був Бакулін (екс-керівник «Нафтогазу». — ред.) при Махніцькому?

— Його заарештували.

— Так. А де він зараз?

— У Верховній Раді.

— А де був «беркутівець» Садовник? І де він тепер? Є ще багато прикладів по тих, на кого тоді були відкриті кримінальні справи.

кривецкий

— Нещодавно Махніцький заявив, що ви могли впливати на призначення прокурорів в областях, коли він був на посаді. Про який вплив ідеться?

— Це неправда. Я, як депутат, міг хотіти, щоб не ставили, невідомо кого. Я не призначив ні одного прокурора області від себе. Прив’яжіть хоч одну людину до мене! Навіть коли ми з деякими проводили зустрічі, була одна умова: змініть в країні щось на краще.

Подивіться, от чому нас почали знищувати союзники? Вони бачили, що ми робили. Цим займалися ті, хто під час Революції декілька разів хотіли розпустити Майдан. Коли ми захопили КМДА та Будинок профспілок, без яких би нічого не було, кричали, що нас усіх посадять.

— Назвіть прізвища, хто це робив.

— Команда Яценюка. Не секрет, що Арсеній Петрович декілька разів пропонував розпустити Майдан, бо усіх посадять. Тягнибок це може підтвердити. Я і Олег Ярославович ходили на всі перемовини.

— Ну, да. Ви ж фінансували Майдан. Сцену купили.

— На якій вони піарилися. До речі, мені здається, що вони ще щось заробили на Майдані.

— Яким чином це можна зробити?

— Можна взяти десять мільйонів, а принести сім.

— Повернусь до Махніцького. В пресі була інформація, що ви разом з ним придбали готель «Хаятт»…

— Це не так. Звідки з’явилася ця інформація? До Революції я, дійсно, хотів придбати цей готель. Але коли почався Майдан, вже було не до того. А Махніцький взагалі, певне, в тому «Хаятті» й не був (всміхається. — Ред.).

— Ви не знаєте, хто купив готель?

— Не знаю.

— Вам також належить приміщення на 400 кв. м на вул Городецького в Києві. Там були магазини лакшері-брендів. Досі вам належать?

— Їх здають в оренду.

«ОСТАННІЙ РАЗ БУВ У РОСІЇ РОКІВ СІМ-ВІСІМ ТОМУ»

— Нещодавно Володимир Дідух, якого називають львівським кримінальним авторитетом, в інтерв’ю багато про вас говорив…

— То все чиста брехня. Я проходив детектор, коли був депутатом Верховної Ради. Зібралися журналісти. Я запропонував поставити мені питання, які потрібно задавати кожному політику: «Чи зраджував інтересам України? Чи працює на спецслужби інших держав?» Плюс, персональні щодо мене…

— Але тоді цю програму не показали.

— Вирішили, що не потрібно. Бо питань уже ж не було. Якби я не пройшов детектор, показували б програму кожного дня.

Я декілька днів тому давав інтерв’ю 24 каналу. Запропонував їм пройти в ефірі детектор разом із їхнім власником Садовим. Бо коли він був на дебатах з Кошулинським, сказав, що я до нього приходив «дерибанити» місто. Це брехня. Певне, люди, які читають про мене, думають бозна-що.

— Але вас поза очі називають «сірим кардиналом» партії.

— Я дивуюся, чому ще не розказують про те, що я беру участь у конфлікті в Сирії (посміхається. — Ред.). До речі, на одному з ефірів хтось з депутатів сказав, що я літав на зустріч із Путіним…

— Антон Геращенко. Він говорив про те, що ви досить часто буваєте в Росії. Це правда?

— Я останній раз був у Росії років сім-вісім тому.

— Але все ж, ви знали Дідуха, мали з ним спільний бізнес…

— Не так. Хотіли відкрити фірму, де одним із співвласників був його син. Я навіть про це не знав. Можливо, якби був в курсі, не реагував би на це. Не думайте, що я відхрещуюся. Я хочу бути правдивим. Якщо треба, готовий ще раз пройти детектор з цього приводу. Можете запросити того чоловіка. Ні гривні я в нього не взяв.

— Складається враження, що він на вас образився. Чому він виступив проти вас? Яка у нього була мотивація?

— Я не знаю. Можливо, хтось його попросив, заплатили. Це ж інтерв’ю було відразу після виборів. «Свобода» не пройшла, треба було щось таке робити.

— 2014 року в інтерв’ю ви розказали про те, що придбали 5 відсотків в «Арена-Сіті». Що зараз з ними?

— Я продав. Думаю, Лещенко (який записував інтерв’ю. — Ред.) попрацював на Фірташа, щоб я це зробив. До речі, я заплатив податки — близько 10 мільйонів гривень.

— За скільки продали?

— Не пам’ятаю, яка там сума. Але оце таке у мене ставлення до країни. Погодьтесь, я ж міг показати зовсім іншу суму. Навіщо стільки податків платити? Міг 100-200 тисяч віддати. Зараз же усі так роблять.

— Фірташ купив?

— Якась компанія. Йдеться про 700 квадратних метрів, які я купив не у Фірташа. Зі слів Лещенка, вони належали структурі Фірташа. Вони хотіли викупити мою частку. Однак я не хотів продавати, бо це хороше приміщення в центрі міста. Але Лещенко все зробив для того, щоб я передумав. Тоді всі накинулися на мене, через те приміщення. Однак це те саме, що ви придбали квартиру, яка становить 3-10 відсотків від будинку. Як можна вас прив’язувати до власника будівлі?! Я думаю, що Лещенко спеціально так вчинив. Хто його попросив — я не знаю.

До речі, про те інтерв’ю. Скажіть мені, будь ласка, чи правильно з журналістської точки зору в тексті називати людей кличками? Я перепрошую, але самого Лещенка називають «бородатая женщина»…Я прошу вибачення в Лещенка, що я називаю його по кличці, але якщо він приписує клички іншим, то було б чесно, якщо б він підписувався своєю.

— А звідки взагалі взялася ця кличка Пупс?

— Я не знаю.

— Але її не Лещенко перший озвучив. Навіть якщо забити ваше прізвище в гуглі, видає навіть у заголовках…

— А тепер уявіть, як мені спілкуватися із людьми за кордоном. Навіщо таке робиться? Щоб знищити мене та мою сім’ю? А як моїм батькам таке бачити? Хтось взагалі подумав, що у мого тата може бути інфаркт?!

Мене називають кримінальним авторитетом при тому, що я навіть не маю штрафу за порушення правил дорожнього руху. Як так можна?!

— Тягнибок розказував, що за часів Януковича знищили поліграфічний бізнес ще одного вашого одно партійця Олега Гелевея. На вас наїжджали?

— Була справжня війна, пресинг, вламувався «Беркут». Певне, хотіли, щоб я прийшов на розмову. Мене навіть захищали місцеві журналісти. Якби була якась зачіпка, мене б знищили. А за часів Революції, коли я купив сцену, мені спалили ресторан у Львові.

сбербанк кривецкий

— А домовлятися з вами не намагалися?

— Можливо, так чинили, щоб я прийшов домовлятися. Але я цього не робив. Я взагалі ні разу нікого не попросив за свій бізнес. Навіть будучи при владі. Вам ніхто не скаже, що я когось набрав і сказав: «Допоможи мені щось оформити». Можете проконтролювати, що я придбав за часів «Свободи» у Львові. Хіба на аукціоні будинок, який виставив Садовий. Все, що я купляв, це вторинний ринок.

— Тоді розкажіть, чим ви зараз володієте?

— Є готелі, нерухомість.

До речі, моя дружина і я отримали «Людина року» за найкращий інвестиційний проект в Україні.

— Виробництва немає?

— Я розглядаю це питання. Просто не було часу цим займатися.

— Ви не оцінювали свої статки?

— Для чого?! Щоб тішитися?

Але ви поставили правильне питання щодо бізнесу. Сьогодні кожен, хто цінить та любить Україну, має в неї вкладати. Так би мовити, «прив’язати» себе. Тоді ти не втечеш…

— Але є ще влада, так би мовити, правила гри. Не секрет, що зараз бізнес змушений виживати.

— Так. Тому бізнесу треба згуртуватися та вигнати цю владу. Бо якщо немає економіки — немає держави. Все просто. Але я говорю про те, що треба через силу зараз вкладати, щоб була зачіпка. Щоб не виїжджали за кордон і потім телефоном не запитували, що відбувається в країні.

— Однак люди як раз і змушені виїжджати.

— Ця ситуація штучно створена.

— Ким? Владою?

— Нашою владою, яка працює не на Україну. От для чого потрібна прекрасна земля, ресурси? Скажіть, є країна, яка буде думати про те, щоб Україна була сильною? Я сумніваюся.

— Вони самі мають розуміти, що якщо заріжуть корову, яка дає молоко, не матимуть потім нічого.

— Вони хочуть її не різати, а придбати. Поки вона наша. Але вони хочуть зробити її своєю, а нас — рабами на своїй землі. Тих, хто може протидіяти, виганяють. Всі говорять: «Як можна в Україні робити бізнес?» Але це наша країна. Це все одно, що спитати, як можна любити свою маму. Я цього не розумію.

— Одна справа, коли йдеться про владу Януковича, яка була «відірвана від землі», інша — про ту, яка прийшла на смертях людей.

— Це прийшла нечисть, яка всіх здурила. Людяність — це любов до іншого. А тут нічого такого немає. Є знищення. Коли вони телефонують європейцям чи росіянам і питають, якй діяти, це не люди. До чого вони нас ведуть?

Скажіть, а як може міністр-іноземець керувати нашою країною? Я був би проти, щоб український високопосадовець працював, наприклад, на Росію, не знищуючи її, бо вона з нами воює. Тому у нас можуть керувати лише громадяни України, які вважають її своєю Батьківщиною.

— Виходить, ви вважаєте, що призначення іноземців в уряд було помилкою?

— Звичайно. Так хотіли замилити очі.

Я б ще звернув увагу на кредити. Я проти того, щоб ми їх брали на проїдання. Бо завтра доведеться віддавати. Це те саме, що людина взяла кредит, заклала свій будинок, поїхала відпочивати й ні про що не думає. Така нині ситуація. Ми хіба будуємо заводи під ці кредити, створюємо робочі місця?

— Ви прекрасно знаєте, куди йде левова частка цих кредитів.

— Ми всі це знаємо — розходяться по чиїхось кишенях. А завтра Америка чи Франція скажуть, щоб повертали. Чим? Землею?

— Яценюк прямим текстом сказав, що треба продавати землю.

— Це говорить той хлопець, який знає, що буде жити в Америці. Хоча я сподіваюся, що патріоти знайдуть всіх, як роблять в Ізраїлі. Нам тому треба повчитися. Інакше ми не виживемо.

«Я Б НІКОЛИ НЕ ЗАЙМАВСЯ ПОЛІТИКОЮ, ЯКБИ У НАС БУЛА ПРЕКРАСНА ВЛАДА „

— Давайте поговоримо про події 31 серпня. Ви вже спростовували інформацію про свою причетність до заворушень під Радою. Пройшов час. Що зараз ви думаєте про всю ту ситуацію?

— Потрібно було відволікти увагу від прийняття змін до Конституції щодо особливого статусу Донбасу. Кинута граната — це спроба “убити двох зайців». Бо через тридцять секунд показали пальцем на Тягнибока. Ви бачили, щоб у якісь країні міністр, не розбираючись, когось звинувачував? Ми ж говоримо про свою європейськість…

— Вас тоді на допити не викликали?

— Ні. Всі знають, що я не маю до цього ніякого відношення.

Тоді мене звинувачували, що я ходжу в Адміністрацію Президента. Добре, давайте припустимо, якби я 31-го був у Києві, зайшов на Банкову. У нас же в парламенті є депутати, я — колишній нардеп, у мене можуть бути питання. Повірте, я сумніваюся, що хтось з ними так розмовляє так, як я.

— Це як?

— (робить паузу. — Ред.) Компліментів вони не чують. Але чому всі це показали, як злочин? От заходив в Адміністрацію Президента. Це взагалі абсурд.

— Але ситуація була складною — загинули бійці.

— Значить, звинувачуйте Президента чи когось іншого, чому мене? Бо тоді виходить, якщо я туди заходив, хтось мені щось дав, і я виконував поставлену задачу. Чому ж тоді замовника ніхто не чіпає? У мене є мрія, що колись буде створений круглий стіл справжніх журналістів, які будуть розбивати всю брехливу інформацію та створювати атмосферу правди.

— Зараз Тягнибок ходить на допити до Генпрокуратури щодо подій на Майдані. Вас не викликають?

— Я ще не отримав повістку.

— А підете, якщо буде?

— Обов’язково. Насправді 18 лютого 2014 року ми зробили дуже хорошу справу. Ми зайшли до табору «тітушок» та винесли наших побитих та поранених хлопців. Нас було кілька чоловік. «Тітушки» були в шоці, коли побачили Тягнибока, який ішов посеред їхнього табору. Я думав, вони нас розірвуть. Тоді в Кайду кинули камінь, «беркутівці» його побили. Мені Тягнибок говорив, що є відеозйомка. Нехай її покажуть.

Знаєте, я б ніколи не займався політикою, якби у нас була прекрасна влада, а країна проквітала. Повторюся, ми все віддали і пішли. Була лише одна умова — люстрація. Але вони її просто «зґвалтували» — повністю знищили закон про люстрацію. По за ним ті, хто працював при «регіоналах», мінімум п’ять років не мали права займати будь-яку посаду. Що вони зробили? Всі бачать. Це подвійні стандарти. Причому не тільки в цьому питанні. От я нещодавно прочитав на одному ресурсі, що я був у Онищенка на дні народження в Італії. Насправді це було в Україні. Я його знаю давно — ще до того, як він став депутатом. Ми займаємося кінним спортом. Але що дивно? Всі накинулися, що я був на дні народження у колишнього «регіонала». А те, що вони разом у коаліції та партії БПП з членами Партії регіонів, це абсолютно нормально. Більше того, вони ще разом і державу знищують. То як це називається? Але, знаєте, нехай це буде моїм найбільшим злочином…

Джерело:bbc-ccnn.com

Пентагон перебросил танковые дивизии в порты Тихого океана и Мексиканского залива и сейчас идет их погрузка на военно-транспортные корабли.

Блогер Already happened, который следит за переброской оружия, разместил в Twitter любительские фотографии и видеоролики, как железнодорожные составы с сотнями танков, самоходных гаубиц и вспомогательной техники направляются на запад и восток США.

Один из поездов прибыл в техасский порт Бомонт на берегу Мексиканского залива. На видео можно сосчитать около 150 самоходных гаубиц M109A6 Paladin.

По фотографиям из самого порта видно, что привезли еще и танки и бронемашины Hummer и погрузка осуществляется в Cape Victory — перевозчик транспорта грузоподъемностью 22 тыс. тонн. Одна самоходная гаубица весит около 24 тонн.

«Переброска техники американских военных происходит каждый день, сложно сказать, куда ее отправят, много направлений. Осталось дождаться отхода судна», — заметил блогер Already happened. По данным навигационного портала, в порту Бомонт сейчас находятся также военно-транспортные суда Cape Trinity и Cape Taylor. Грузоподъемность каждого составляет 21 тыс. тонн.

В конце июля из Порта-Артур, рядом с Бомонтом, ушел грузовоз Green Ridge. В мае он доставлял боевую технику в литовскую Клайпеду. Тогда, как сообщало американское специализированное издание Defense News, капитан корабля пожаловался на опасное приближение к нему российского корабля и вертолетов На этот раз маршрут американского грузовоза лежал в испанскую Роту. По данным СМИ, на борту находилось около 300 единиц техники, включая танки. Сейчас, по данным Marinetraffic, Green Ridge направляется обратно в США — Чарльстон.

Напомним, что ранее из портов восточного побережья США Пентагон делал масштабные переброски тяжелой техники в Европу для усиления НАТО и в Иорданию — на границу с Сирией. Причем, поставки танков и самоходных гаубиц тогда были скромнее. Например, в январе в немецкий порт Бремерхавен перебросили 3-ю бронетанковую бригаду 4-й пехотной дивизии из Колорадо. А это — около 3500 солдат, 87 танков, 18 самоходных артустановок Paladin, 419 бронированных машин HMMWV и 144 боевых машин Bradley. В Иорданию в мае доставили судном Liberty Passion менее 100 единиц тяжелой техники.

Другое направление, куда доставляют танки и самоходные гаубицы в США, Лос-Анджелес. На западное побережье пришел состав с сотнями самоходных гаубиц M109A6 Paladin.

Куда он направляется точно, неизвестно. Однако рядом находится порт Long Beach, где сейчас пришвартован экспедиционный перегрузочный корабль-док (ESD) USNS John Glenn грузоподъемностью 58 тыс. тонн.

«ESD сконструирован как полупогружная платформа, которая дает возможность осуществлять доставку техники и оборудования по морю прямо на берег. Он значительно сокращает зависимость от иностранных портов и обеспечивают выгрузку вне них — прямо на берег», — заметил блогер Already happened и добавил, что конечная точка доставки самоходных гаубиц неизвестна, но можно точно сказать: «США готовят еще одну крупную морскую операцию с западного побережья страны». Напомним, что именно с этой стороны США ведут военные поставки в Южную Корею против КНДР.

Как написал в своем Twitter корреспондент американского телеканала Fox News Лукас Томлинсон, вчера в Южную Корею прибыл некий высокопоставленный американский генерал. «Председатель объединенного комитета начальников штабов Джозеф Данфорд ранее посетил Японию», — заметил журналист.

В апреле Пентагон установил в Южной Корее систему противоракетной обороны THAAD, а в июне США отправили два авианосца «Рональд Рейган» и «Карл Винсон» из Японии к Корейскому полуострову. Также в соцсетях появлялись фотографии и видеоролики из Южной Кореи о переброске своим ходом и железнодорожными составами танков и самоходных гаубиц на север страны к границе с КНДР, сообщает EurAsiaDaily.

Источник: infobomb24.info