Другу подарували варана. І він так і сприймав його, як предмет інтер’єра: годував, напував без будь-якої лірики… І ось одного дня він його за палець цапнув. Перша реакція — «я тебе зараз викину нахрін», а потім дивиться, а варан так на нього віддано та сумно задивляється, що аж з акваріума виліз і давай тягатися за ним по всьому будинку — ні на крок не відходить, в очі заглядає:
«Пробач мовляв, господар, вибач». Він аж розчулився.
З ранку прокидається, а варан поруч із ним сидить, всю ніч не відходив, дивиться сумно.
Приятель так перейнявся: який чуйний і дбайливий у нього вихованець… Проте палець у нього не проходив і ще й опух.
Він варана в охапку — і до лікаря.
Там і з’ясувалося, що цей вид варанів отруйний, тільки отрута в них дуже слабка, тому вони спочатку кусають, а потім тупо тягаються за жертвою і чекають поки та здохне…
Це я до чого? — Не будьте настільки наївними, коли вам віддано дивляться в очі…
З Інету)