Пост застереження!
Люди перевіряйте свої двері в під’їзд.
Злодії сиплять таку стружку на магніт, після чого двері можна відкрити без ключа.
Наші сусіди зловили сьогодні одного.
******
Martha Suprun
Хто змінить правоохоронну систему?
(пишу тут рідко, тим більше такі довгі історії, а цей раз прошу Вашої уваги)
Холодний яр близько…
Минулий тиждень для мене був тижнем глибокого персонального розчарування в українській правоохоронній системі. Спочатку вбивство Ганзюк залишило по собі гіркий післясмак – не тому, що я знала, хто така Катя Ганзюк, якою вона була людиною, за що вона боролася, а тому, що через свій професійний досвід відчула одразу, що нічим крім політичних маніпуляцій, взаємних звинувачень і фальшивих сліз ця історія не закінчиться.
Як не закінчились на жаль сотні інших історій – від покарання злочинів майдану і розстрілу Небесної сотні і до рейдерства українських фермерів на Півдні. Моя 80-літня бабця вчора чомусь сказала: «Так Івасюка повісили колись»… Дивне порівняння, погодьтесь – але логіка глибока – Наші правоохоронні органи досі на рівні радянської репресивної машини, а не механізму захисту ЛЮДИНИ.
Минулого тижня мою сім’ю пограбували двічі – в середу в автобусі мені обчистили сумочку, а в п’ятницю в мого чоловіка з під дверей квартири вкрали велосипед. Прикро, неприємно, але якось ми це переживемо, подумала я. Коли на каві розповіла подрузі про крадіжку гаманця, вона мене шокувала запитанням «А були там документи? Ні? Шкода…» Виявляється, якщо в гаманці, який вкрали є документи, то злодії часто самі приносять їх в правоохоронні органи і ті приторговують краденими документами. Так іноді можна і гаманець повернути. «Хочеш я людей попитаю?» — «Ні, відповідаю, з відчуттям огиди. — Хай подавляться тим гаманцем.»
Коли вкрали велосипед, ми звернулися в поліцію. Поліція приїхала – в новій формі, на новенькій машині і забрали чоловіка в райвідділок написати заяву. «У Вас камери на будинку, — сказав поліцейський, — як дістанете відео, ми Вам зразу скажемо, хто це, ми своїх клієнтів знаємо добре…» Ну, наче не все так погано, думаю…
Чоловік повернувся додому повний вражень про районний відділок поліції – приймальня, де йому довелося чекати із затриманими кримінальщиками, грати на дверях, темні сирі коридори і байдужий до всього охоронець… Ну думаю — Рим не зразу будувався, сповнена своїм природнім оптимізмом.
Ми переглянули камери за 3 дні – відстежили весь хід планування злочину – спостереження за будинком, встановлення магнітної стружки на двері і власне саме викрадення велосипеда.
Чоловік, відпросившись з роботи, пішов знову в райвідділок, як ніколи рішучий. Слідчого не було, телефон його дати відмовилися, запропонували залишити матеріали та контактний телефон. За тиждень так ніхто і не подзвонив.
Вчора вдень наші сусіди знайшли нові сліди магнітної стружки на вхідному замку в під’їзд і відстежили на камерах, що приходив знову наш викрадач велосипеда. Звернулися в поліцію. Поліція відповіла, що це не їх робота стежити за нашим будинком. «Ось як вже когось пограбують, то повідомите нас». Серйозно??? Це все одно що телефонувати в поліцію із повідомленням, що тебе намагаються вбити, а тобі у відповідь кажуть «Ну от вб’ють, так поговоримо!»
Сьогодні вночі мої сусіди ( переважно молоді мами, до речі) самоорганізувалися і цілу ніч стежили за камерами. Коли грабіжник прийшов, його схопили, сфотографували, вилучили інструменти для відмикання дверей (видно планувалося цього разу грабування квартири) і викликали поліцію. Поліція приїхала за третім разом, бо в них була нарада)))) Відповідь поліції мене приголомшила найбільше – так, ми його вже не перший раз затримуємо, але його кожного разу відпускають…
Історія продовжується… Сьогодні мій чоловік знову їде з роботи в райвідділок … Ввечері збираються збори мешканців будинку, щоб думати як захистити себе та свою власність, в умовах, коли держава за одно з грабіжником…
Звичайно, ця маленька майже побутова і в чомусь трагікомічна історія не порівняється з переслідуванням активістів чи замовними вбивствами. Це все маленькі пазли тої жахливої системи, яка, як риба, гниє з голови і до кості.
В цій історії мене тішить лише одне – це люди, які більше не готові терпіти несправедливість… Ці люди заслуговують на те, щоб ця система була змінена і служила ЛЮДИНІ. Інакше, як нам всім не почати будувати нові Холодні Яри?…
Тегаю тут всіх, хто на мою думку може щось змінити, є за це все відповідальним, може сколихнути громадську думку… А представників поліції тегаю, щоб принаймні віддали велосипед)
Патрульна поліція Львівської області, Oleh Synyutka, Поліція Львівської області, Андрій Садовий @IIryna Podolyak, Львів — безпечне місто, Ruslan Sydorovych Igor Zinkevych Діль Юрій Тарас Бакай
