Я за професією лікар-анестезіолог, на півставки працюю в пологовому будинку. Часто присутній під час кесаревих, зазвичай ця операція за складністю не відрізняється від загальнохірургічних, найчастіше планова, єдине обмеження в анестезії — використовуємо тільки епідуральну (вводиться через катетер в стовбур спиного мозку, пацієнтка залишається в свідомості).
Кадри зустрічаються різні, адже у нас єдиний пологовий будинок в райцентрі, бувають і алкоголічки, і бездомні, і наркоманки. Однак одна історія запам’яталася мені більше за інших.
Доставили одного разу до нас жінку по швидкій, років 30. Поки вона була на УЗД, нам розповів фельдшер:
— Чоловік у цій дамочки ревнивий і не пустив в пологовий будинок, нічого, каже, до чужих мужиків в руки віддаватися.
— А у неї перейми 8 годин вже йдуть, серце у плода ледве б’ється, кровотеча. Повитуха пологи приймала, жінка і впросила її швидку викликати, залякала напевно чимось.
— Чоловіка вирубати довелося, на рожен ліз, так і привезли породіллю.
На столі ми мали зупинку родової діяльності, відшарування плаценти та подвійне обвиття.
Серцебиття плоду була низьким, гіпоксія, пологи загрожували життю матері і дитини. Рахунок йшов на хвилини.
Породілля залишалася при свідомості.
Я поставив катетер в стовбур, ввів препарат, але знеболювання може початися тільки через 20 хвилин після введення.
Ми відійшли з хірургом трохи в сторону, у мене була божевільна думка:
— Давайте рятувати, дитину — я говорю, загине ж 100%, поки дочекаємося анестезії.
— Підсудна справа, як ти не розумієш ?! — відповідає він.
Джерело:ne-vse.pro