- Ірина Венгренович, разом із двома доньками живе у селі Завадівка, що за 12 кілометрів від райцентру Монастирисьок. В обох дівчаток з народження діагностували церебральний параліч.
- Історію цієї сім’ї у соцмережах розповіли місцеві активісти. Жінка довго не наважувалась просити допомоги, адже звикла з труднощами боротись сама.
- Як це — жити заради дітей та що жінка вирішила сказати мамам діток з інвалідністю, читайте у розмові.
Соломійці зараз 9 рочків, Христинці — 13. Дівчатка не можуть самостійно сидіти, їсти. Та потребують постійної уваги. Їх мама Ірина Венгренович про доньок говорить з великою любов’ю. Каже, що готова заради них на все і ніколи на свою долю не жалілась. Завжди вправно порається по господарству..
Дітей жінка виховує сама. У їх батька інша сім’я. Ірина каже, що аліменти він сплачує через рішення суду, і то не кожного місяця. Нещодавно повернув борг за пів року. З доньками бачився рік тому. А вдома допомога потрібна.
— Я живу з батьками. Вони вже старшого віку, але дуже велика підтримка для мене, — розповідає жінка. — Мама хвора… перенесла інсульт, дві операції, одна з них на протез суглоба. Це стало ще одним випробуванням для мене. Ще є бабуся, якій 90 років. Ми їй постійно носимо їжу. 
«Сім тисяч на двох дітей»
Соціальні виплати пані Ірина отримує на двох дітей у розмірі 7 тисяч гривень. 600 гривень з них — виплата їй, як доглядальниці дітей.
— В обох дівчаток І-а група інвалідності, підгрупа А — найскладніша, — продовжує вона. — Прожити за ці гроші просто неможливо. Наприклад, минулого місяця купила за 6 тисяч гривень машину дров. І все, от на що людина має жити з тими дітьми далі. Працювати я не маю змоги, бо за дітьми потрібен догляд постійно.
У кімнаті, де живуть дівчата, Ірина, разом із батьком, який вже у похилому віці, власноруч зробили ремонт. Сама жінка грунтувала стіни та клеїла шпалери. Майстрів дозволити собі не могли. Вона зізнається, відкладали довго, але хочеться, щоб у кімнаті дівчаток було гарно та чисто. Також вирішили поміняти ліжка, на яких дівчатка сплять. Звичайні для них не підходять, потрібні із бортиками. Їх вже замовили і раптом захворіла бабуся.
— Я ніколи ні в кого не просила допомоги, — каже Ірина. — Але тут виходу не було. На своїй сторінці про мою історію розповіла волонтерка Світлана Безділь, і лише за кілька днів на неї відгукнулись добрі люди. Вони передали нам кошти для того, щоб ми могли заплатити за ліжка, які замовили. Я дуже дякую цим людям. Для нас це велика підтримка і свідчення того, що ми в цьому світі не самі.
«Якщо в мене хворі діти, то я маю поставити на собі хрест?»
Жінка розповідає, що у селі жити важко, адже власного авто немає, а до райцентру доволі далеко.
— Люди жорстокі. Коли ти собі купуєш щось, то одразу говорять: «Дивись, у неї хворі діти, а вона вдягається, зробила нігті», і ще багато таких речей, але ніхто не зрозуміє як це, весь час присвячувати дітям, — ділиться Ірина. — Вони, ніби немовлята, біля них постійно треба бути. Я п’ять разів на день годую дівчат, бо у них проблеми з кишечниками. Їх потрібно перевдягати, купати, все як з малесенькими дітьми. А сама я що, маю ходити гола-боса, поставити на собі хрест, бо у мене хворі діти?
Жінка розповідає, що не раз чула за спиною»: «Он, на таксі поїхала, а діти хворі».
— Я не можу з п’ятьма сумками годинами чекати на автобус, бо вдома діти, які на мене чекають, діти, яким ніхто, крім мене, не допоможе, — каже вона. — Не всі це розуміють. Думають, я гроші витрачаю на себе. Хоча умови дітей перевіряють постійно. Їду, скупляю, все, що потрібно, бо навіть раз на тиждень поїхати в місто — це проблема. Я мушу наймати машину і везти все додому.
«Крім мене, вони нікому не потрібні»
Ще один виклик — співпраця з державними органами. Соцпрацівники приходять до сім’ї для того, щоб перевірити умови для дітей. Окрім коштів, які жінка отримує від держави, допомоги немає ніякої: ні продуктами, ні речами.
— Я мушу тримати себе в руках. Бо це мої діти. Крім мене, вони нікому не потрібні. Я за всі роки багато наслухалась. Не раз було, що мені казали: «Віддай їх в притулок, якщо тобі важко», а як я можу так зробити? Я знаю, багато є світі такого: відмовляються від дітей, викидають, як непотріб… Але як вони потім живуть з цим? Мені дав Бог такий хрест. Як я можу віддати свою дитину?
Крім догляду за дітьми, у жінки ще господарство і чималий город. Батьки вже літні люди. Тож допомагати, як раніше, не можуть.
— Ми продали корову, бо я не справлялась. Замість того, купили козу. У мене діти люблять сир, люблять каші на молоці, — каже пані Ірина. — Взимку, коли не було молока, я ходила 4 кілометри в сусіднє село за молоком. Дощ-не-дощ, сніг-не сніг. Мені ніхто не купить молоко, ніхто не вийде по хліб. Я все сама заради дітей. І вони у мене завжди чисті, завжди нагодовані.
Це єдина радість для яжінки.
«Живіть заради цих дітей»
— Вони в мене, як ангелята, вони нікому нічого поганого не зробили, нікого не образили, — каже мама дівчат. — Мені казали: «Нашо ти купуєш їм одяг, вони і так вдома», а я хочу, щоб мої діти мали все. Щоб на вулицю я могла їх вивезти в чистенькому, щоб мали і нарядні речі. Вони по-своєму сприймають світ. Дещо розуміють, наприклад, коли я готую їм, вони знають, що скоро їсти, дивляться так з проханням. Люблять дивитись мультики. Вони назавжди маленькі діти. Далі… не йде.
Через редакцію «20 хвилин» жінка побажала звернутись до усіх жінок, які виховують дітей з особливими потребами
Про дівчат жінка говорить з великою любов’ю. В розмові не скаржиться, не просить її жаліти, не просить про допомогу. Лише хоче поділитись її історією. Каже, що в важкі моменти, бере до рук вервицю, і після молитви сили знову приходять.
— Просто живіть заради дітей, — каже вона. — Піклуйтесь про себе заради них. Бо ніхто не зрозуміє, як морально важко вам може бути. Люди тільки осудять. А то, що я собі зроблю манікюр, зрозумійте, я жива людина. Я не на чужому світі живу. Добре, коли є сім’ї, де тато лишається з дітьми, в мене немає кому з ними побути. Щастя, що у мене є брат, інколи ще батьки можуть побути, рідко, але все ж… Жінки, ви маєте приділяти час собі. Лише заради своєї дитини. Не раз руки опускаються, але думаю, що маю бути сильна.
Про ситуацію в сім’ї пані Ірини ми повідомили голову Монастириської райдержадміністрації. Сподіваємось на допомогу соціальних служб цій родині.
Довідка
Ви можете допомогти сім’ї. Адже у важкій ситуації їм потрібна допомога небайдужих. Залишаємо телефон пані Ірини. Ви можете зв’язатись з нею та дізнатись реквізити для допомоги.
Телефон 098-869-5720
4149499109853620 приват банк
Венгринович Ірина Михайлівна