Подаємо мовою оригіналу: НІМЕЧЧИНА КРУТИТЬСЯ ЯК ЮЛА. У німецьку пресу проникла скандальна інформація, що новий канцлер Німеччини Шольц уникає відвертої розмови з президентом США Байденом. В чому справа? Справа в тому, що колишній канцлер Німеччини Меркель залишила новому канцлеру Шольцю досить заплутану і важку геополітичну спадщину, і безліч невирішених міжнародних проблем. Її багаторічний геополітичний флірт із Путіним та лобіювання СП-2 вказували на неприємний дрейф Німеччини з Європи у бік Росії. Путін спокушав Меркель грандіозним геополітичним проектом створення Осі “Берлін-Москва-Пекін”. У створенні цієї Осі був свій сенс. Таким чином поєднувалися німецькі технології та гроші, російські природні ресурси та величезний китайський ринок.
Звичайно, одразу було видно відвертий, антиамериканський характер це геополітичної Осі. Американці це чудово розуміли. Їх хвилює не лише союз Китаю та Росії, а перспектива створення цієї Осі: Берлін-Москва-Пекін.
Але в цій грандіозній конструкції, крім опору США, була ще одна маленька проблема — Україна, яка об’єктивно могла завадити стрімкому зближенню Німеччини та Росії самим фактом свого історичного існування (санітарний кордон, американська орієнтація, перспективна країна Східної Європи).
Тому геополітичну деконструкцію України, путінська Росія, в умовах високої терпимості та байдужості Німеччини, розпочала з окупації Криму та Донбасу (проект Новоросія). Нейтралізація міжнародного протесту окупації України здійснювалася німецьким канцлером Меркель через Мінський переговорний процес, мінські угоди та Нормандський формат.
Але після того, як Кремль наприкінці 2021 року, несподівано для всіх, висунув ультиматум Європі, НАТО, США та Україні ситуація різко погіршилася. Європа нарешті зрозуміла, що страждання України – це не дрібний, прикрий конфлікт двох слов’янських держав, а реальна загроза безпеці всьому європейському континенту, ЄС та НАТО.
Захвилювалися всі, крім Німеччини. Різке загострення відносин між Росією та НАТО та військово-політичної ситуації навколо України реальна загроза російського вторгнення вимагає від нового німецького керівництва швидкого та безпомилкового геополітичного самовизначення. На це від Німеччини чекає вся Європа та США. Але Німеччина тихо вичікує, намагаючись вгадати, хто у цій битві США та Росії вийде переможцем.
Коротше кажучи, після дипломатії Меркель Німеччина опинилась у досить важкому становищі — вона боїться США, але не хоче втратити Росію як перспективного партнера. Німці тихо впевнені, що Україна має, у тій чи іншій формі, «належати» Росії, але зізнатися у цьому всьому світі означає загрозу втратити свою геополітичну роль головної держави ЄС та основного елемента євроатлантичної безпеки в НАТО.
Тим більше, що німців дуже дратує підвищена військово-політична активність Великобританії у справі захисту України від російської загрози вторгнення. Поки Німеччина сумнівається і вичікує, Великобританія активно діє, набираючи очки у Східній Європі.
Ось чому нове політичне керівництво Німеччини тягне час і кидається між тиском групи Шредер-Меркель та необхідністю взяти на себе відповідальність за нову конструкцію європейської безпеки, включаючи Україну.