Шановні українці! Багато наших співгромадян свідомо чи підсвідомо сприймали 9 травня як певний рубікон. Адже кремль неодноразово демонстрував жагу до схибленого символізму.
Інформаційний простір був насичений очікуваннями, що до цього дня чи безпосередньо в цей день станеться щось «особливе». Таке, що визначить хід війни чи дасть підказку щодо часу її завершення.
Цей день минув. Багато людей зараз дещо розгублені і запитують – а що далі? Чого чекати? Як планувати своє життя?
Для початку зупинюся на тому, що сталося за останні 78 днів війни, яка почалася понад 8 років тому.
⏺ Що відбулося на полі бою?
Після відкритого повномасштабного нападу росії 24 лютого, у москві планували, і багато хто на Заході був такої ж думки, що Україна капітулює за кілька днів. В кремлі розраховували за кілька тижнів встановити на нашій землі новий – «російський» – лад.
Наші захисники і захисниці, весь український народ, дали відсіч окупантам і зірвали ці плани.
Розпочався умовний період «до 9 травня», коли російські війська, що понесли величезні втрати, отримали поразку під Києвом і не змогли досягти жодної стратегічної цілі, змінили тактику.
Вони втекли з Житомирщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини і визначили собі нові цілі – захоплення півдня та сходу України. Але цього знову не сталося. Завдяки масовому героїзму наших воїнів, згуртованості українців, міжнародній підтримці, Україна вистояла.
Захисники Маріуполя – морська піхота, гвардійці, зокрема, з полку «Азов», Маріупольський батальйон ТрО, прикордонники, поліцейські, розвідники, бійці Служби безпеки – виграли для нас час і зберегли багато життів.
Сили оборони в зоні проведення ООС, а також у Харківській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській областях стримали навалу ворога. Ізюм, Попасна, Рубіжне, Авдіївка, Мар’їнка і не тільки – це справжні міста Героїв і місця бойової слави українців. Рух Опору у Мелітополі, Херсоні та інших населених пунктах – це важливий внесок у спільну перемогу.
Таким чином, до 9 травня росія отримала стратегічну поразку – не змогла знищити українську Державу шляхом військової інтервенції та зміни влади на російських маріонеток. Ми змусили її знизити масштаб цілей до оперативно-тактичного рівня.
На цьому тлі ми входимо у нову – довготривалу – фазу війни. Щоб перемогти в ній, треба ретельно планувати ресурси, уникати помилок, проєктувати нашу силу так, щоб ворог, врешті-решт, не витримав.
⏺ Що відбулося на міжнародному рівні?
Усім очевидно, що росія значно переважає Україну в ресурсах. Втім, після 24 лютого ми не готувалися захищати нашу країну тиждень, місяць чи до 9 травня. Ми були впевнені у Збройних Силах і розуміли, що протистояння буде довгим – до нашої повної перемоги.
Також ми усвідомлювали, що наявні запаси зброї радянського виробництва в ході бойових дій високої інтенсивності швидко вичерпаються. Тому на усіх рівнях велася робота, щоб змінити філософію підтримки України з боку західних партнерів.
Щодоби під час спілкування віч-на-віч з міністрами оборони країн-партнерів мені доводилось їм системно пояснювати те, що Україні потрібне важке озброєння – авіація, артилерія, танки і бронетехніка тощо – західних зразків і калібрів, які використовують країни НАТО.
Головним аргументом було те, що Україна захищає усю Європу, а посилення нашої оборони – це зміцнення східного флангу НАТО. Тому забезпечення фактичної взаємосумісності армій Альянсу з українськими силами оборони відповідає спільним інтересам.
Врешті-решт відбувся тектонічний зсув. За місяць Україна пройшла інтеграційний шлях у сфері оборони, який не могла здолати 30 років.
Ми вже отримуємо важке озброєння від партнерів. Зокрема, американські гаубиці М777 калібру 155 мм вже працюють на фронті. Три місяці тому це вважалося неможливим.
Я хочу подякувати моєму другу і великому другу України – міністру оборони Великої Британії Бену Воллесу, який доклав багато зусиль, щоб допомога нашій державі зростала. За його ініціативи наприкінці березня було скликано велику донорську конференцію, яка стала важливим етапом формування спільної позиції європейських партнерів та прискорення безпекової інтеграції з Україною де-факто.
Завдяки лідерству наших американських партнерів і друзів, і персонально завдяки міністру оборони Ллойду Остіну ІІІ, відбувся фундаментальний перехід, який було закріплено 26 квітня під час історичної зустрічі очільників оборонних відомств понад 40 країн світу на американській базі Рамштайн у Німеччині. Вільний світ, який був шокований звірствами російських окупантів на нашій землі, визначив нову спільну ціль: не зупинити, а перемогти кремль.
Це повністю відповідає нашим прагненням, адже наша мета – відновити суверенітет і територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах.
На даний момент у США вже ухвалено закон про ленд-ліз – формат допомоги, який під час Другої світової війни допоміг здолати Гітлера. Президент США Джо Байден символічно підписав його саме 9 травня. Дебатується ще один закон про збільшення підтримки України.
У різних державах, а також на рівні ЄС ухвалюються політичні рішення, які збільшать підтримку України не тільки в оборонному, але й в економічному, соціальному, гуманітарному плані. І я хочу подякувати усім, хто поряд з Україною у цей час. Особливо – нашим польським, литовським, латвійським, естонським друзям, внесок яких складно переоцінити.
Таким чином, до стратегічної поразки РФ на полі бою додалася стратегічна поразка на міжнародному рівні. Якщо згадати, що цивілізований світ посилює економічні санкції, а Фінляндія і Швеція готуються подати заявки на вступ до НАТО, то міжнародний контекст для Кремля системно погіршується. Світ отримав шанс перемогти диктатуру, яка створює глобальну небезпеку.
Все це стало можливо завдяки мужності, самовідданості і великій жертві українського народу.
⏺ Що відбулося в секторі оборони самої України?
Ескалація спровокувала вибухове зростання оборонних потреб. Україна не була готова до цього повністю. Жодна країна у таких умовах (тисячі кілометрів спільного кордону на тлі багатократної переваги в ресурсах у агресора) не була б повністю готова.
Але завдяки проведеним підготовчим заходам і мобілізації українського народу, діям влади, яка зберегла керованість країною, було організовано оборону.
На початкових етапах надзвичайно допомогли волонтери, які завдяки мобільності закривали гострі проблемні питання. Розгортання державного механізму – це багато формальностей навіть в умовах війни. І не тільки у воюючій Україні.
В підсумку було запущено процеси, які забезпечать нарощування оборонного потенціалу України. Це стосується і закупівель, і виробництва необхідного. Ми орієнтуємося на потребу забезпечити 1 млн людей, які долатимуть ворога.
Скажімо, якщо рахувати з 24 лютого, то наприкінці квітня з загальної кількості бронежилетів, наданих силам оборони, 50% забезпечило Міністерство оборони, а інші 50% – це різні форми благодійної допомоги, це заслуга громадян, волонтерів, громадських організацій. Станом на 13 травня це відношення склало вже 57% на 43%. Кожного дня ми нарощуємо обсяги постачання.
У рамках курсу, який визначив Уряд, ми робимо акцент на стимулювання українських виробників. Наші виробники, які забезпечують необхідну якість бронежилетів, шоломів, форменого одягу, взуття тощо вже завантажені замовленнями до кінця року, є чіткий графік постачання.
Так само ми активно шукаємо міжнародну технічну допомогу. Наприклад, Міністерство оборони знайшло у Туреччині партію бронежилетів, її в якості допомоги нашій країні оплатив Уряд Японії. Фахівці Міноборони відпрацювали весь процес, логістику, і наші воїни отримали захист.
Зараз ми вже говоримо з партнерами не тільки про імпорт, а про ремонт нашої техніки, побудову спільних виробничих ланцюгів.
Ми інвестуємо в сучасну українську зброю. Ми перебудовуємо усі процеси, щоб збільшувати наші спроможності. Наш головний пріоритет – забезпечити стабільність і ритмічність постачання, незважаючи на усю протидію ворога.
Скажімо, вже зараз ми тримаємо планку, щоб кожного дня в резерві будо засобів бронезахисту не менше, ніж на 2 бригади. І цей обсяг зростатиме.
Якщо підсумувати – відбувається стратегічний злам на користь України. Цей процес триватиме певний час. У довгостроковій перспективі ці тенденції роблять поразку росії неминучою.
⏺ Водночас я хочу підкреслити наступне.
На нас очікують надзвичайно складні тижні. Скільки їх буде – точно не скаже ніхто.
У цей період ми будемо тримати оборону переважно власними силами проти оскаженілого від люті агресора.
Понад 1,5 тис. українських воїнів вже навчаються чи у найближчі дні розпочнуть опановувати техніку наших партнерів, щоб потім повернутися у якості інструкторів. Хтось, як артилеристи, одразу піде в бій.
Поки важке іноземне озброєння урівноважить сили і забезпечить злам на користь України, мине час. Зараз його присутність точкова, це треба розуміти.
Президент України Володимир Зеленський особисто, Прем’єр-Міністр Денис Шмигаль, вся команда Офісу Президента під керівництвом Андрія Єрмака, наші дипломати на чолі з Дмитром Кулебою, багато інших людей цілодобово працюють, щоб пришвидшити та збільшити надходження допомоги. Є значні успіхи, але є і складнощі.
Час іде невимовно довго. Адже усі пам’ятають, що наші хлопці та дівчата на передовій уздовж Сіверського Дінця, на «Азовсталі», в полоні у окупантів кладуть свої життя за Україну. Що наші громадяни на тимчасово захоплених ворогом територіях у небезпеці. Людей викрадають, катують, вбивають. Тому ми робимо усе можливе і неможливе, щоб наблизити звільнення нашої землі.
Зростання тиску санкцій на росію та збільшення іноземної допомоги Україні у перспективі кількох місяців мають створити умови, за яких кремль остаточно втратить шанси досягти бодай якогось успіху. Тоді повинно з’явитися нове вікно можливостей для України.
У цей надскладний період нам потрібна єдність, згуртованість, воля і терпіння.
Україна переможе!
Слава Україні!
Резніков Олексій
