Politeka запитала в українців, чому вони вирішили працювати за кордоном і готові обміняти український паспорт на іноземний
Петро, 29 років, юрист:
– Не буду оригінальним, коли скажу, що в Україні складно заробити пристойну суму на середньостатистичної роботі. Ось я вчився в Києві, працював тут на держслужбі в міністерстві. І що? Отримував свої 6 тис. грн, а за що жити?
В один момент вирішив, що потрібно щось змінювати. Записався на курси англійської мови. Пройшов співбесіду на круїзному лайнері. Там влаштувався офіціантом. На великих лайнерах-готелях за півроку по океанах каталися. Працювали по 12 і більше годин, без вихідних. Платили добре – десь 2 тис. дол. в місяць. Але фізично було складно. Дівчата з України в подушку не раз плакали. Багато хто не витримували – відмовлялися від контракту. Особисто я відбув два плавання. На третє морально вже не наважився.
Після повернення в Україні навіть не шукав роботу. За 200 дол. працювати не буду. Знайомий порекомендував влаштуватися на пилораму в невеликому польському селі. Робота не курна – місяць працюєш, місяць вдома. Все автоматизовано. Поляки допомагають, вчать.
Якщо не витрачати зайвих грошей, то 800 дол. зарплати привезеш. В Україні у мене сім’я, друзі. Як би там не було, не уявляю своє життя в іншому місці. А ось працювати тут не бачу сенсу.
Марія, студентка, 22 роки:
– Сама я родом з маленького містечка на Львівщині. У нас тут кожен другий на заробітках. Мами моїх однокласниць, наприклад, десятиліттями по Италиям. Повертатися не збираються. Хтось із дітей переїхав до них. Але більшість все ж залишилися тут, в Україні. Батьки їм допомагають.
У минулому році вперше поїхала на «трускавки» в Польщі. Це у нас так називають збір полуниці. Весь час працюєш зігнувшись під палючим сонцем. Платять небагато – десь 400-500 дол. Все залежить від того, скільки кілограмів за день трускавок збереш.
В цьому році їздила на два місяці в Чехію. Цибуля на заводі очищала від лушпиння. За 12 годин працювала. Від такої роботи нігті на руках злізли. Але я не скаржуся. Гроші потрібні. Мама хвора і треба ж за щось жити. Переїхала б я жити за кордон? Скоріше так. Роботи більше, ніж в Україні.
Іван, держслужбовець, 45 років:
– Сьогодні в Україні надзвичайно складно жити. І не тільки у фінансовому плані. Морально складно. Скрізь корупція, несправедливість. Це пригнічує, особливо молодих людей.
У мене більше 20 років трудового стажу у виконавчій службі. Від усіх реформ уже сил немає. Самі не знають, що вони реформують. Зарплати держслужбовців маленькі.
У мене двоє маленьких дітей. Тому і доводиться влітку замість відпустки на місяць їхати «на яблука». Мова йде про сезонну роботу в Чехії – збирати яблука на фермі. Робота офіційна. Все через посередника. Він – українець, який заробив статок на те, що нашим людям шукає роботу за кордоном. За контракт бере 150 доларів. І до нього черги. Але так надійніше. У тебе є робоча віза, все офіційно.
Так от, в 6 ранку у нас був підйом. Лізеш на дерево, до вечора збираєш. Чим більше кошиків наповниш – тим більше отримаєш. Не раз люди падали з дерев. Сам бачив.
У цьому році зі мною «на дереві» був хлопець, також з України. У Пенсійному фонді, де він працював, відбулося масове скорочення. Його звільнили. В результаті опинився тут – зі мною на яблуні.
За місяць заробляли десь 800-1000 дол.
Світлана, переселенка з Донецька:
– У мене троє дітей. У 2014 році разом з сім’єю виїхала з Донецька. Там, а ще в Луганську і в Криму у нас був бізнес. Жили у власному будинку, почували себе чудово. Війна більшу частину забрала. Переїхали спочатку до Львова. Намагалися щось тут робити, але роки йшли, а змін в країні не бачили. Як і не бачили перспектив для наших дітей. Молодша пішла в перший клас, старша дочка – студентка. Довго думали, але вирішили все тут згортати і переїжджати на постійне місце проживання в Польщі.
В цьому році оселилися в невеликому містечку. Купили будинок. Чоловік налагоджує бізнес. Все по-новому. Розумію, що у дітей тут більше перспектив, ніж в Україні. Шкода, що в нашій країні ти відчуваєш себе зайвим і незахищеним. В Європі є відчуття стабільності та поваги з боку держави. Це важливо.
Нагадаємо, як передавала Politeka, 93% українців, які працюють за кордоном, зайняті у сфері фізичної праці. 43% українців, які хоча б один раз за останні 5 років працювали за кордоном, працювали в сфері будівництва та ремонту, 23% – у сільському господарстві, близько 10% – у сфері послуг (догляд за дітьми та людьми похилого віку). Про це заявили у Всеукраїнській асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
З повним текстом матеріалу можна ознайомитися тут.
Джерело: comment.net.ua