Візит держсекретаря США Блінкена в Україні важливий, власне, не стільки його переговорами з президентом Зеленським, а обертонами і фоном, на якому цей візит відбувається, пише Матвій Ганапольський.
З переговорами із Зеленським все зрозуміло: говорили про Донбас, Крим, про перспективи входження в НАТО і Євросоюз. Ясно, що Зеленський отримав якісь запевнення про постачання озброєнь і допомоги в модернізації української армії. Зрозуміло, що говорили і про хворі для Зеленського теми – про боротьбу з корупцією, яка в Україні йде вкрай повільно; говорили про реформи інститутів, зокрема про судову реформу. Торкнулися ще більш хворобливу тему – як владі піти від впливу олігархів. Загалом, як писали в радянські часи в радянських газетах “Сторони торкнулися питання, що представляють взаємний інтерес”.
А ось тепер про важливіше – про тло і деякі події, що передують візиту Блінкена. Як відомо, у Варшаві відбулася зустріч президентів п’яти країн – Литви, Латвії, Естонії, України та Польщі. І хоча, формально, зустріч була присвячена прийняттю 230-ї річниці першої польської Конституції, глибинний сенс її був зовсім в іншому – Польща збирає навколо себе країни для будівництва так званої “Нової Європи”. У президента Польщі Анджея Дуди амбіції Ататюрка або Ердогана. У нього сильна держава в центрі Європи і думка, що Меркель, Макрон і їх країни ослабли і поводяться нерішуче.
Аналітики вважають, що юридичне оформлення цього нового союзу, який, до речі, не суперечить присутності цих країн в ЄС, не за горами. У цьому сенсі, у Зеленського в його розмові з держсекретарем США є додаткові козирі й аргументи. Ясно, що при цих перспективах України, США не можуть плестися в хвості. Ніхто не знає справжніх планів Байдена щодо України, проте розмова йде не тільки про постачання зброї, а й про розміщення більших навчальних американських баз – зараз в Україні не більше 150 американських військових радників, але, з огляду на концентрацію російських військ до 120 тис. чоловік навколо України, ясно, що Захід і США не залишать це без уваги. Звичайно, Росія буде противитися будь-яким американським крокам, але риска перейдена – на крики Лаврова вже ніхто не буде звертати уваги. Важко сказати, чого хотіла Росія, але добилася вони лише одного – остаточно вкинули Україну в західну вісь.
І тут неприємності для Росії будуть тільки ширитися. Наприклад, Блінкен і Зеленський активно обговорювали надання Україні дорожньої карти для вступу в НАТО, а ще, що є найболючішим для Росії – участь США в засіданні Кримської платформи – подібний саміт вже активно готується. “Нам важко буде одним протистояти загрозам в Чорноморсько-Азовському регіоні, – заявив Зеленський, – тому ми б хотіли, щоб США були одними із засновників Кримської платформи і учасниками її першого саміту”.
Сьогодні Блінкен відлітає з України. Візит його був наповнений обіцянками. Навряд чи вони будуть виконані в повному обсязі і негайно, але тут важлива тенденція. Але зараз черга за Україною – чи зможе Зеленський виконати домашнє завдання в справі реформ. Для американців їх допомога намертво пов’язана з внутрішніми реформами в Україні.
Вони не люблять прохачів, вони люблять партнерів.
Джерело:korupciya.com