Всі вже висловились щодо #какаяразніца, але є ще одна річ, яка образила мене особисто у новорічному роліку того, хто називає себе українським президентом. Я же не лише потрапила у групу домогосподарок і патріотів, прирівняних до ватників. Я же з тих, хто живе за кордоном і «любить Україну по інтернету».
Хочу відкрити тобі, Вова, велику таємницю. Не всі українці, що живуть за кордоном, миють посуд в Італії або будують багатоповерхівки за східним кордоном європейської цивілізації. Ми, Вова, high skilled migrants. Тобі не зрозуміти, що це, бо твої скіли нікому нафіг не потрібні за межами плеканого тобою пост-совка. Але ми є. Нас багато, у Барселоні, Берліні, Амстердамі, на Кіпрі, в Каліфорнії, навіть, уяви собі, у Польщі.
Ми їдемо не на «заробітки». Багато з нас переїжджає навіть на менший чистий прибуток, бо в Європі і Штатах треба платити справжні податки, і життя тут скажено дороге. Ми їдемо за цікавою роботою і новим досвідом. Ми перемагаємо конкуренцію на ринку праці престижних високооплачуваних професій у громадян ЄС і США. Нас релокейтять, бо наші знання і досвід цінують топові світові компанії.
Ми кожний день розвінчуємо міфи, які ти, Вова, вперто транслюєш на весь світ, що українці поза межами своєї країни не здатні більше ні на що, окрім мити унітизи і збирати мандарини. Ми створюємо імідж українців як людей з гарною освітою і високими професійними навичками.
Ми в своїх містах виходимо на мітинги, щоб привертати увагу місцевих урядів до російської агресії проти України. Ми збираємо кошти на армію і приймаємо бійців на реабілітацію. Отак ми любимо Україну «по інтернету», Вова. Ми – важлива частина української дипломатії й інтеграції у цивілізований світ. Але хіба нам є місце у твоїй малороській свідомості?
На фото звичайна домогосподарка миє посуд в Італії і будує багатоповерхівку у Новосибірську.