Як радянський режим грабував селян.
Знаєте, чому радянські колгоспники різали свиней вночі, в сінях, попередньо вдягнувши на голову мішок з золою — щоб кабанчик задихався і не кричав? Не знаєте?
Тому, що мужик, який власними руками виростив кабана, зобов’язаний був віддати його шкуру державі. На офіцерські чоботи, портупеї та інше потрібне країні військове майно.
А сало хотілося щоб зі шкіркою було. Яке ж сало без шкурки? Ось і різали свиней потайки. А голові колгоспу і голови сільради хабар давали. Цим же салом зі шкіркою і кращим шматком м’яса.
Знаєте, чому селяни в СРСР рубали фруктові дерева? Тому, що комуністи ввели драконівські податки на них. Нема грошей? Не біда. Брали «натурою» — шерстю, м’ясом, овочами і тими ж фруктами. Ось мужики і взялися за сокири. Рубали і плакали — ті груші і вишні ще їх діди садили.
А ще моя мама згадувала, як їх зобов’язували вивозити на колгоспні поля … власні екскременти. На добрива. Сам мав свій туалет типу «сортир» вичистити і сам на поле, куди бригадир вкаже, вивезти. Або винести. Нікого не хвилювало як це гуано в поле виявиться. Але віддай — Не гріши.
А ви в курсі, що рідна держава обкладала всіх крестян, які мали корів, натуральним податком — 220 літрів молока на рік дай. Горбатися на корівку ти, а молочко держава підгортає. Якщо хто не в курсі, як воно дається — молочко — спробуйте день косою помахати. Я махав — знаю. А сіно скиртувати не пробували? Теж скажу — не ложкою за столом працювати.
І так, якщо у вас був десяток курей — улюблене держава робітників і селян дбайливо зобов’язувало здати 180-250 яєць в рік. Бо держава своїми яйцями пролетаріат забезпечити не могло.
І так — на кожну свиню, яку виростив радянський мужик, теж існував податок.
Це все на додачу до важкої, від темна до темна роботі в колгоспі. Практично безкоштовної бо що таке зарплата 40-50-60 рублів? І ту лише з 1966 року почали платити. А до цього цілих 36 років ішачити колгоспники задарма. За «трудодні». Відпрацював «трудодень» — отримай 2 кіло зерна, і ні в чому собі не відмовляй. Грошей хочеш? Продай ці 2 кіло рідній державі. За ціною в 2 рази менше, ніж держава у колгоспу купує.
Як люди не бігли з цього «раю»? Бігли, ще й як. Незважаючи на те, що рідне радянських государтства, в якому «так вільно дихає людина», зробило мужиків кріпаками, фактично заборонивши виїзд з колгоспу, відібравши паспорти.
Моєму батькові пощастило. Рідний кохоз направив його вчитися на тракториста в Старобешеве. Після цього він потрапив в армію, а з армії поїхав «піднімати цілину» по «комсомольському набору». У Калмикії. А це вже — паспорт. А паспорт давав право «на ліво». Так наша сім’я опинилася не в колгоспі, а в державному підприємстві — радгоспі.
А це вже зовсім інша справа. Платили хоч і мало, але все ж платили, а не ті мізерні 40-50 рублів «колгоспних». І пенсійний стаж йшов державний, а не колгоспний. Знаєте, що таке «колгоспна пенсія»? Це 12-18 рублів на місяць. Бувало, що і 5 рублів і навіть три.
Але про це якось іншим разом.
Народ, який забув або не знає свого минулого, не має майбутнього, — сказав Платон.
Від себе додам: такий народ приречений ходити по колу, причому — по граблях.
(С) Павло Бондаренко
* * *
P.S. Мої бабусі та дідусі також прожили своє життя в тих принизливо ганебних умовах, створених совєтами 😠.
Знаю багато жахливих реальних історій з життя людей в ті часи, про які тоді в газетах не писали але розповідала мені родина.
Тож, читайте правдиву історію того совєтского часу та ДУМАЙТЕ! — щоб такого більше ніколи не допустити!!!
