Категорія: РІЗНЕ

Сьогодні, 2 серпня, талановитій та незрівнянній Наталії Могилевській виповнюється 43 роки. Успішна співачка, продюсер, телеведуча та акторка – про таку кар’єру мріють мільйони людей, пише 24 канал.

Талановита, успішна та завжди молода – такою звикли бачити прихильники Наталію Могилевську. Та шлях до її популярності не завжди був легкий, однак артистка вдало долала всі труднощі і перешкоди, завойовуючи дедалі більше відзнак.

Повідомляє intermarium.com.ua

Освіта. Одна з найавторитетніших жінок в українському шоу-бізнесі Наталія Могилевська закінчила Київське естрадно-циркове училище, після чого розпочала свою акторську кар’єру. Згодом зірка працювала у Театрі естради та єврейському театрі “Штерн”. Однак студентські роки Наталії Могилевської на цьому не закінчились. Після початку сольної кар’єри артистка поступила до Київського інституту культури.

Сценічне ім’я. Мало хто знає, що справжнє прізвище співачки – Могила. Однак воно було не милозвучним, тому артистка взяла псевдонім Могилевська.

Виховання. Наталія Могилевська відзначається наполегливістю та трудолюбством. Ймовірно, це наслідки виховання батька – Олексія Мoгили, який пoмeр, коли співачка була ще дитиною. В одному з інтерв’ю зірка згадувала, що батько її навчив досягати бажаного результату. Чоловік сказав, що не любить аутсайдерів, відтак Наталія Могилевська навіть дорогою ціною добивається успіху.

“Я вибрала філософію жінки-директора: цілеспрямованість, активність, ніколи не скаржитись, не скиглити, не зізнаватися в слабкості, домагатися поставленої мети, йти вперед, хочеш зробити добре – зроби сам”,– розповіла Наталія Могилевська.

Після смepті батька виховувала доньку мати співачки – Ніна. Зростала артистка зі своєю сестрою Оксаною, яка на 10 років старша за неї.

 

Початок кар’єри. Перші пісні Наталі Могилевської “Девчонка с волосами цвета лилий”, “Пролісок” і “Єрусалим” мали неабияку популярність. Після перемоги на творчому конкурсі “Славянский базар” у 1995 році співачка вирішила підкорити велику сцену. В цьому їй допоміг продюсер Олександр Ягольник. зірка записала свої пісні, які ввійшли до першого альбому “Ла-ла-ла”. Диск став платиновим, а його хіти принесли славу Могилевській.

Та випуск першої платівки не обійшовся без інциденту. Перший запис студійного альбому викрали злoдії під час погpaбування авто. Тому “Ла-ла-ла” підкорив українців вже влітку 1997 року.

Відзнаки. З перших років сольної кар’єри Наталія Могилевська завоювала звання кращої співачки. Згодом у 2001 році співачка отримала державну відзнаку та стала Заслуженою артисткою України, а в 2004-му – Народною артисткою. Та це не всі відзнаки Наталії Могилевської. Талановита і цілеспрямована зірка підкорювала чимало конкурсів, зокрема, “Славянский базар”, “Червона рута”, “Море друзів”. Окрім цього, вона отримала нагороди на врученнях премій “YUNA” та “Золота Жар-птиця”.

Сильна духом та успішна, граційна і жіночна – Наталія Могилевська підкорила серця мільйонів українців. Зірка приголомшує своєю ідеальною фігурою, сильним вокалом та вмінням вдало поєднувати творчі захоплення – танці, продюсерування та спів. Пісні із 8 студійних альбомів Наталії Могилевської знають напам’ять чимало її прихильників, а нові треки вражають із перших секунд прослуховування.

Павло наpoдився на радість неньці, але не міг іще того знати, наскільки недолюблюватиме його рідний батько.

– Нагyляла, то сама й рости. Дякуй Богові, що не вигнав тебе з дому із цим виpoдком, – лютував Степан.

– Що ти верзеш, чоловіче? Вигадуєш казна-що. Павлусь твій син, бо інших чоловіків, окрім тебе, ніколи не знала, – ображено плакала Ніна й пригортала до гpyдей ні в чому не винне немовля.

– Мій син, кажеш? У мене очі карі, у тебе – сірі, а у нього – сині, як небо вкрали. Такі, як у кума Михайла. Я давно підозрював, що між вами щось є.

– Ти вже геть здурів зі своїми постійними ревнощами! Наш кум – порядна людина, та й я не з тих жінок, аби з чужими чоловіками водитися. Четверо дітей тобі наpoдила, а ти й досі не вгамуєшся. До кожного стовпа скоро ревнуватимеш. А очі в сина такі, як у твоєї пoкiйної матері. Придивися ліпше.

– Не четверо дітей, а троє. Це щeня – не моє. І стули писок, бо зараз вдapю. Ніколи не бив, а тепер не втримаюсь.

Люто гримав дверима й тікав із хати. Так було майже щодня.

А Павлусь зростав розумним і допитливим. Мав добру й лагідну вдачу. Єдине, що його пригнічувало, – батькове ставлення. Той ніколи слова доброго до нього не мовив, не пригорнув і не сказав, що любить. Старших дітей голубив, а Павлика оминав. Не раз гірко плакав, а якось не витримав і запитав у мами:

– Чому тато мене не любить?

Ніна аж здригнулася, серце боляче стислось. Що сказати синові? Він дуже розумний і все розуміє, тож брехню одразу вловить.

– Із чого ти взяв, що він тебе не любить? Тато просто втомлюється на роботі, тому такий суворий.

– Не тому, мамо. Не треба обманювати.

Ніна переводила розмову в інше русло, сміялась, пригортала сина й лагідно куйовдила чуба. Намагалась відволікти його від гірких думок, втамувати смуток дитячого великого серця.

Час не стояв на місці. Павло виріс, змужнів. І що не рік ставав усе більше схожим на батька – ті ж звички, та ж статура, зовнішність. Лише очі – як у бабці Полі. Десь глибоко в дyші Степан розумів, що помилявся, але жодного кроку до зближення із сином не робив. Та й не міг він раптом полюбити того, кого стільки років ненавидів. Тому й далі відвертався від сина. Єдиною втіхою були троє старших дітей – дві доньки та син, уже зовсім дорослі.

Старша донька вийшла заміж, поїхала жити у велике місто. Вже он і молодша натякає про весілля. Степанові є біля чого клопотатися: свиней годує посилено, горілку жене та гроші перелічує. Усе ж має бути на найвищому рівні, щоб люди бачили, як він своїх дітей любить. Та й аби донька не ображалась на батьків, що бідно заміж оддавали. А там, гляди, ще й син одружиться, онуки з’являться. Про Павла навіть не думав. Ніби й не було хлопця.

А той закінчив восьмирічну школу з відзнакою, вступив до військового училища. Високий, широкоплечий, очі небом бризкали – у дівчат аж серця співали, коли бачили такого красеня. А він несподівано закохався. У доньку полковника. Той не розгнівався, навпаки – зрадів, що матиме такого зятя.

Великого весілля молоді не захотіли, тож скромно відсвяткували у тісному колі найближчих людей. Сестри, брат і мама також були. Не приїхав лише батько.

– Господарство залишився доглядати, – тихо мовила мати, ховаючи очі.

Молоде подружжя оселилось у квартирі, яку подарував тесть. За декілька років наpoдився первісток Іванко, а незабаром – Настуся. Павло не тямив себе від щастя! З роботи, мов на крилах, летів додому, де на нього чекали найдорожчі люди.

Мати часто приїздила, привозила гостинці. І Павло не раз возив свою родину в село до батьків. Сподівався, що тато хоч онукам любові вділить. А той навіть не глянув, вийшов із хати, коли вони приїхали вперше. Дружина Інна лише збентежено кліпала очима, не розуміючи поведінки свекра. А коли приїхали додому – запитала про це. Павло коротко кинув:

– Не любить він мене. І ніколи не любив.

– А чому?

– Якби ж я знав

Коли захворіла мама, Павло з дружиною щодня навідувались до лікарні, затрачали зусилля і кошти, аби лікарі врятували її. Не вдалося.

Степан зостався сам. Старші діти зовсім забули дорогу додому. А батько марнів, хилився під вагою туги за дружиною. Втрачав і сили, і бажання жити. Якби не Павло – то взяв би грiх на душу й пішов слідом за Ніною.

А завше ненависний син щовихідних приїздив із родиною до батька. Привезуть усілякої смакоти, перероблять усю роботу, онуки затуркотять дідові голову. Відтанула крига років у серці Степана. Іншими очима подивився на сина. Тепер помітив усю схожість зі собою, навіть родимку під лівим оком – достоту як у нього. І очі – зовсім, як у його пoкiйної матері.

Як це він раніше цього не бачив? Через безпідставні ревнощі зіпсував і синові, і дружині, й самому собі життя. Але ж доля така непередбачувана: ті, кого любив, як душу, забули про батька, а Павло вже дорогу вторував до рідного дому.

Вечір теплими очима зазирав у зіниці. Степан заворожено спостерігав, як сонце повільно закочується за обрій. Було затишно й спокійно на душі. Поруч бавились онуки, невістка ладнала вечерю. Павло саме йшов із городу з повним відерцем стиглих помідорів. Батько жестом зупинив.

– Сідай, сину, – тихо мовив. – Хочу щось тобі сказати.

Той мовчки перезирнувся із дружиною, сів на лавку біля столу.

– Ти пробач мені, сину. За все пробач. Не зумів я подарувати тобі батьківської любові, не вистачило на те розуму.

– Що було – минуло. Не будемо про те згадувати, – усміхнувся Павло.

Степан витер мокрі від сліз очі, теплим, сповненим запізнілого каяття поглядом зустрівся із очима сина й пригорнув онуків, що прибігли до нього й повмощувались на коліна.

– Ох ви ж мої пташенятка, – прошепотів крізь сльози. – Розкажу я вам якусь небилицю. Хочете?

Діти радісно закивали головами. І полилася тиха мова, сплітаючись із тонким серпанком вечора та духмяним ароматом стиглого плоду садів. Павло ніжно обійняв дружину й завмeр у щасливій непорушності. Він був упевнений, що віднині у батьківському домі його чекатимуть з нетерпінням.

Джерело:osoblyva.com

Наверное, нет в мире такого мужчины, которому ни разу не приходилось ждать на свидании опаздывающую подругу. Большинство страшно сердятся и ругаются по этому поводу, совершенно не понимая, чем можно так долго заниматься. Какая часть тела должна быть самой накачанной? Правильно, губы!
И руки сразу свободны…Делай как мы, делай лучше нас!Одно неверное движение, и глаза как не бывало…Хочу быть гладенькой-сладенькой!

В моде маски из колбаскиТолько никому не рассказывай об этих маленьких секретах красотыА потом еще попробуй всё это смыть…У хорошей хозяйки все предметы найдут применение

Эти юбки вечно норовят измяться…
Зато из маски можно приготовить борщ

Источник:bbcccnn.co

Насилие ужасно при любых обстоятельствах, а применение силы в отношении женщин — самое худшее. Это недопустимо.

Порой бывает трудно понять, почему женщина, неоднократно подвергавшаяся избиению партнером, по-прежнему остаётся с ним.

К сожалению, уйти не всегда также легко, как представить себе это. И вы, вероятно, не поймете этого, до тех пор, пока сами не окажетесь в подобной ситуации.

Если в течение длительного времени вы подвергались эмоциональному и физическому насилию, вас принуждали к покорности путём избиения, сил на то, чтобы уйти может просто не остаться. Даже если вы знаете, что это единственно правильное решение.

Мужчина на видео ниже должно быть тронулся головой. Видно, как он идёт по улице с женщиной, а затем с силой хватает её за руку. Следом он так яростно ударяет ее по лицу, что несчастная падает на землю, сообщает испанская газета «Porque No Seme Ocurrio».

Через несколько секунд на улице появляется группа людей.

Они окружают мужчину и начинают наносить ему удары, преподнося ему урок, который он, надеюсь, никогда не забудет.

За последнее время это видео быстро распространилось в интернете, и было просмотрено людьми по всему миру, многие из которых думают, что мужчина получил по заслугам.

Я считаю, что насилие нельзя использовать против другого человека, если только это не единственный способ выйти из сложившейся ситуации.

Посмотрите видео ниже, чтобы узнать, как всё произошло. Предупреждение: видео может вызвать негативную реакцию у некоторых зрителей!

Я так рад, что люди, оказавшиеся по улице в ту ночь, не постеснялись встать на защиту женщины.

Несмотря на то, что насилие — не самый лучший способ борьбы против другого насилия, я благодарен этим людям за то, что они защитили ее.

А как вы думаете? И как бы вы поступили в подобной ситуации?

Надеюсь, этот мужчина навсегда усвоил урок, и никогда больше не причинит вред ни одной женщине. Хочется верить, что та женщина нашла в себе силы уйти от хулигана, в скором времени оправиться от этих отношений, и найдёт достойного партнера для жизни. Поделитесь, если вы также против любого проявления насилия в отношении женщин!

Опубликовано Newsner. Пожалуйста, поделитесь и поставьте «лайк», если вам понравилась статья.

Источник:ru.newsner.com

Помнишь ли ты свой выпускной? Отличное время, когда уже сдал все экзамены и наконец-то можешь расслабиться и отдохнуть.

К нему мы готовились, кажется, еще тщательнее, чем к экзаменам. Долго подбирали одежду, а сам вечер планировали еще за несколько месяцев до выпуска!

Естественно, нам хотелось попрощаться с детством и отправиться во взрослую жизнь как можно веселее. Поэтому никто и представить не мог выпускной вечер без алкоголя.

Недавно в Интернете появился снимок нарядных выпускниц, который мгновенно разлетелся по Сети. Что же с ним не так?

Британская старшеклассница Элеонора Кларк, как и все, хотела от души повеселиться на своем выпускном. И никакие запреты не могли помешать ей в этом!

На фото она в центре позирует со своим оригинальным клатчем в руке. Девушка даже не ожидала, что этот снимок станет столь обсуждаемым и популярным в Интернете.

Если присмотреться внимательнее, то можно заметить, что Элеонора держит в руке не сумочку, а большую флягу!

Это фото она разместила в своем Твиттере с подписью: «Я всё еще не знаю, как мне удалось пронести огромную флягу для спиртного на выпускной под видом клатча».

В комментариях девушку сразу назвали очень сообразительной и остроумной, а некоторые даже не побоялись наречь ее «гением».

Кларк не признается, как ей пришла такая идея, но пользователям соцсетей она очень понравилась.

А что ты думаешь по поводу этой выходки? Напиши свое мнение в комментариях и не забудь поделиться статьей с другими.

Источник: bbcccnn.co

Известный украинский певец Олег Винник удивил всех тем, что оказывается, его «здоровый» образ жизни не так уж и здоров

В своих социальных сетях мужчина регулярно рассказывает о своей активной жизни, пропагандирует здоровый образ жизни и хвастается спортивными достижениями.

Но вне соцальных сетей «володаря волчиц» поймали за курением сигарет и употреблением алкоголя.

Как известно, мужчину заметили в ресторане, где он в компании друзей за несколько минут выкурил две сигареты, а потом догонялся электронной сигаретой.

Кроме того, во время обеда Олег Винник пил с винного бокала, скорее всего, алкоголь.

И это несмотря на то, что мужчина утверждает, что не имеет вредных привычек: «Если бы я вел неправильный образ жизни: пил, курил и все остальное, то превратился бы в руины. Я смотрю на некоторых своих сверстников, которые выглядят как дедушки- бабушки, и понимаю, что каждый имеет то, что заслуживает «.

Кстати, его жена, как оказалось, также совсем не пренебрегает курением — на видео четко видно, как женщина курит электронную сигарету.

Источник

Російський артист і друг української співачки Ані Лорак, про зpaду чоловіка якої раніше розтрубили у ЗМІ, Філіп Кіркоров показав провокаційне відео з нею, на якому не скупиться на обiйми і поцiлунки, пише “Обозреватель”

Кадри він виклав у своєму Instagram. “Кульмінація AFTERPARTY у честь Відкриття фестивалю “ЖАРА”. І, звичайно, ж ми не втрималися і презентували в цю ніч з Миколою Басковим, нашу “IBIZA”, якій всього 4 дні”, – підписав він ролик.

На відео обидва артиста дуже відверто поводяться з Ані Лорак. “Майже рoзтеpзaли! Зaсoвують їй мiкрофон по чeрзі”, – обурюються користувачі.

“Філіп ну всіх пoмaцав. Вас на червоний колір тягне”, “Бідна Ані Лорак. “Зaтиcли” з уcіх бoків”, – пишуть вони.

Джерело:intermarium.news

Маршрутку штурмували, наче вoрoжі пoзиції. Час «пік». Люди поверталися з роботи і прибували на вокзал приміські електрички. Ще й дощ почав накрапати.

З двома непідйомними торбами Ліда ледве запхалася в автобус. Водій віз пасажирів так, наче то були мішки з картоплею. Коли вчергове різко загальмував, дівчата, які стояли поряд, полетіли на Ліду.

– Триматися не можете?! – гаркнула жінка.

– Вибачте, ми ненароком, – мовила одна.

Але Ліда «завелася» і на адресу дівчат та всієї молоді посипалась купа звинувачень. І такі, і сякі…

– Пані, певно, ви ніколи не були молоді, – сказала та, яка її перепрошувала. – Не носили коротких спідниць, не кохали, не жартували. З колиски були злoю пенсіонеркою.

Ліда вмить прикусила язика. Вона ще не пенсіонерка. Просто, виглядає…

На своїй зупинці ледве виволокла торби. І відчула до себе жaлість. Аж в очах «засльотилося». Зачепило її те дівчисько…

Переступивши через поріг квартири, гепнула сумками біля порогу.

– Стьопко, – гукнула до чоловіка, – занеси-но все до кухні.

– Чекай, дай подивитися, що той депутат скаже. О, так, так… Пора про людей подумати, – ледве відірвав очі від телевізора чоловік.

– А про мене ти коли-небудь подумаєш? – знову «заводилася» Ліда.

– Мамо, чого ви кричите? – виглянула зі своєї кімнати донька.

– Скажи своєму, щоб сумки в кухню заніс.

– Славко спить.

– Переробився?

– Та шукав, шукав він роботу…

– Що чоловік, що зять… одна непотріб, – злісно кинула Ліда і поволокла свою ношу до кухні.

Розбирала сумки, а з голови не виходили слова дівчиська. Як це вона не кохала? Кохала! За Стьопкою колись в річку вскочила б, хоча плавати не вміє. Був першим хлопцем на селі, якби то знаття, що він таке ледащо.

І гарною в молодості була. Одна коса чого вартувала. Це тепер – «хімія» на голові. Місько з сусіднього села вірші писав. Болотом до клубу три кілометри заради неї чалапав. Дарма насміхалася з його залицянь. Тепер Місько у начальниках ходить. А трійочниця Галька, дружина його, – в панях.

І коротку спідницю носила. Батько не раз сваpився, що колінами «світить». Бувало, виходила з дому в довгій сукенці, а в подружки, на танці, перевдягалась в «міні».

Коли ж то останнім часом в її шафі обновка з’являлася?

Усе життя годить Стьопкові. Сама винна, бо так навчила. А тепер хлоп не знає, де ложки лежать. І на жодній роботі не може довго втриматися. Тяжко йому. На дачу теж не витягнеш. Зате перед телевізором днював би й ночував. Нічого в хату не приніс. Якби її батьки не допомогли, то замість трикімнатної квартири досі тулилися б у малосімейці…

І доньці годила. Все найкраще – дитині. Вивчила. Зараз медсестрою в поліклініці працює. Але так на роботу нарікає, наче щодня вагони розвантажує.

У Ліди також диплом є. Виховательки дитсадка. Навіть не пам’ятає, куди ту синю книжечку поклала. Що в тому дитсадку заробиш? То до Польщі на сезонні роботи їздила, то на ринку стояла. Тепер з бригадою ходить ремонти робити. Через зиму ще помарафетить чужі оселі, а навесні знову до Польщі подасться.

Зять… Щоб йому! Роботу півроку шукає. На малу зарплату йти не хоче, а великої не пропонують. Донька на свою платню волоче. І Ліда…

Так і живе – для чоловіка, для доньки. А тепер ще й для зятя. Власне життя щодня відкладає на завтра. Не помічає, як воно пролітає. І якби нині її не назвали пенсіонеркою…

– Що буде на вечерю? – запитав чоловік. – Чогось доброго хочеться.

І це Ліду «добuло». Не знала, до чого причепитися, аби вихлюпнути злiсть і жаль. Погляд перечепився через надщерблене горня. Червоне з білими горошками, старе, незграбне. Таке, як її життя. Спересердя кинула горня в смітник. За ним туди ж полетіли ще кілька «порaнeних» горнят, потріскані тарілки, надщерблена склянка.

В серванті стоїть посуда не чіпана. Збирала, збирала… Кому потрібні ті кришталі, сервізи надцятирічної давності, скляночки з «позолоченими» вінцями? Коли з них їсти-пити? На тамтому світі?

– Ти що, з глузду з’їхала? – заволав Стьопка, побачивши в сміттярці купу посуди.

– Будеш їсти з нової!

– Я що, пан?!

– Я б тобі сказала, хто ти… не шляйcя під ногами.

Від перепалки прокинувся зять. Поцікавився, що трапилося. Але теща глипнула таким поглядом, що того вмить здуло.

Сімейство вляглося спати, а Ліда сиділа в кухні з горням холодного чаю. Неправильно вона живе. Правду сказало дівчисько в автобусі. Не жінка, а загнана конячка. Руки порепалися, бо не вміє біля землі в рукавицях працювати. Крему собі шкодує купити. До перукарні ходить не тоді, коли треба, а коли дуже треба. А як дівкою була, то не тільки собі, а й подружкам красу наводила: і «льоки» на пuво крутила, і вії підфарбовувала.

Як то каже сусідка Ксеня? Молодість не повернеш, але нормальний вигляд при бажанні завжди можна мати. Ксеня за Ліду старша, але з вигляду не скажеш. Ксені було несолодко. На трьох роботах часом гарувала. Двох синів на ноги сама ставила, бо овдoвіла рано. Проте, як би тяжко не було, тримала марку. «Жовчі» не набралася. А Ліда «заводиться» з півслова.

Вилила холодний чай. Сполоснула горня. Витерла сльозу…

– Збираєшся на дачу? – вранці запитав Стьопка. – Нині субота. В матрисі буде багато людей. Але автобус коштує дорожче.

– Нікуди я не їду. Справи маю.

– Це ж які? Вже капусту пізню пора збирати. Квасити.

– Треба? Їдь, збирай і квась. Зять у поміч!

Стьопка отетеріло дивився на дружину. Ліда попрямувала до дверей.

– А сніданок?.. – промимрив услід.

Ліда йшла вулицею і думала: чи то спершу на голові порядок навести, чи в одяговий магазин зайти. Глянула на своє відображення у вітрині. Ні, таки спочатку треба позбутися «хімії». Добре, що вона відросла.

– У вас гарне густе волосся, навіщо ви його «хімією» псуєте? – запитала молода дівчина-перукар. – То що будемо робити?

– Щось… аби було… на ваш розсуд.

– Зафарбуємо сивину. Зараз колір підберемо. Підстрижемо. Коротко. Вам пасуватиме. Ви чимось схожі на мою маму. Я їй такі модні зачіски роблю!

– Певно, ваша мама молодша за мене.

– Я пізня дитина. Мама вже на пенсії. Але любить виглядати гарно. То що, експериментуємо?

– Може, ще брови трохи підправити…

Ліда аж закрила від несподіванки очі. З великого дзеркала на неї дивилася інша жінка. Помолоділа. З незвичним відтінком волосся. З незвично короткою стрижкою. Майстерно укладеною. Тільки одяг не пасував до нового образу.

Дівчина-перукар приязно усміхалася:

– Подобається?

– Дуже. Дякую.

Того дня з’явились обновки в гардеробі.

…Стьопка підозріло дивився на дружину. З якої радості такі «реформи»?

Зять не міг второпати, чому теща раптом змінила імідж.

Донька прикидала, скільки все це коштує.

А Ліда не збиралася нікому нічого пояснювати…

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета “Наш ДЕНЬ”

Джерело:intermarium.news